Коли йдеться про Швейцарію, одразу згадуються банкіри з реклами особливих годинників і ножів, де найреспектабельніші чоловіки і жінки в дорогих костюмах споглядають на нас з легкою спокійною усмішкою. Пригадуються пересадки в аеропортах, де стюардеси швейцарських авіаліній, від яких так приємно ароматить, бездоганно, впевнено і спокійно рухаються в своїх капелюшках з валізками. І шоколад, який означає, що все гаразд, і ти можеш відламати один зубчик Монблану й одразу відчути смак впевненості, спокою і традицій.

Але ж ми чудово розуміємо, що такі стійкі традиції виникають не задарма, а вони є результатом кропіткої роботи цілої нації, яка переживала різні часи. І культура харчування Швейцарії дуже точно переповідає неабияке ставлення людей цієї багатої країни до справжніх цінностей. Щоправда, зрозумілі вони тільки для тих, хто не лінується працювати. А я спробую не просто лизнути Швейцарію, а розкусити секрет її успіху.

Гастрономічні традиції кожної країни чудово оповідають історію і культуру людей, що живуть в ній, і швейцарці не є винятком. Моя подорож до Швейцарії, а саме до Швейцарської Конфедерації, відкрила для мене країну, де люди віддають перевагу тому, що вони щиро люблять, а не тому, що їм нав’язують. Вони знають і шанують свої традиції, але снобами їх назвати неможливо, хоча на перший погляд все дуже стримано.

Проживши певний час у Женеві і подорожуючи країною, я ніби опинилася в казці, де встановлено чіткі правила і яка працює мов годинник. І все, що мені вдалося скушутвати в Швейцарії, запропоную до вашої уваги.

Цю страву подають в ресторані, але частіше – вдома в колі друзів. Фондю (з французького “тягнучий, розплавлений”). Насичена і дуже смачна сирна страва, готується з двох рівних частин сирів грюер й емменталь. Називають таке фондю муатьє-муатьє, що французькою означає “навпіл”. Стінки каструлі або спеціальної форми для фондю, какелон, потрібно гарненько змастити часником, а решту залишити в каструлі.

Потім долити вина – зазвичай, якщо воно швейцарське, це тільки величезний плюс, але на експорт швейцарці віддають тільки 2%, тому шансів замало. А якщо поталанило і ви натрапили на вино альпійської республіки, то вибирайте краще біле – Himbertscha (всього розливають 1 тис. пляшок на рік) або Fendant (по-іншому Шасла).

Потім розтопіть натертий сир, або він може бути нарізаний шматочками.

До речі, щоб маса була більш однорідною, можна додати трохи борошна або крохмалю, це допустимо. До того ж фондю приправляють мускатним горіхом і вливають трохи черешневої горілки кірш.

Є дві версії походження цієї страви. Одна, як і безліч історій про походження сирів як таких, розповідає про пастухів, коли ті сім століть тому брали із собою на пасовище різні продукти. Пастухи пили молоко з хлібом з глечика, і хліб, що випадково упав у забутий глек,  допомагав молоку не тільки зброджуватися, але й створити сир.

У нашому ж випадку пастухи взяли сир, вино і хліб, і, щоб зігрітися в холодну погоду, почали нагрівати суміш в глечику. Потім цією стравою захопилися в селах, де люди продовжували занурювати хліб у сирну масу. А потім гурмани з вищого стану почали готувати цю страву, але вже з більш вишуканих сирів і вин. За іншою версією, люди збирали після трапези залишки сиру і хліба і, щоб зробити їжу більш насиченою, вдалися до плавлення сиру.

У будь-якому випадку швейцарський сир популярний і знаменитий, до того ж він дуже якісний, і річ у тому, що швейцарці прагнуть жити красиво, розумно, традиційно і без лінощів. Тому законодавством передбачено, що все найкраще залишається в країні. А це ще один привід вирушити в подорож до Швейцарії.

Фондю – це не тільки смачнюча страва, яка має гастрономічну цінність, – це і розвага, і привід зібратися разом, це ступінь довіри, адже все інгредієнти (це може бути не тільки хліб, а й гриби, овочі і навіть курка ) занурюють в одну каструльку. Тому коли ви з кимось вже куштували фондю, то напевно вам відомо, що від нього очікувати.

Подорож до Швейцарії – це світ смаків і нюансів. Ось сири, які просто необхідно скуштувати, а їх понад 450 видів, адже в Швейцарії заборонені різні добавки і використання силосу. Тому виробництво цих сирів залишається таким, як і 1000 років тому, а декотрі види сирів відомі ще з давніх-давен.

Про сири і сирні стравах можна говорити безкінечно, але не згадати про раклет (Raclette), як на мене, було б невірно. Страва має назву однойменного сиру, що означає (знову ж з французької) “шкребти”. Сир подається гарячим. Крім оригінальної сирної страви є страва, що має на меті гарячий камінь, на якому можна смажити не тільки сир, а й м’ясо й овочі.

Ресторанна історія в Швейцарії часто-густо починається з надзвичайно цікавої закуски зі скляних і виноградних равликів. На стіл нарівні з устрицями у великій і красивій тарілці подають равликів. Їх заздалегідь приварюють, очищують і подають з виделочками, якими дістають делікатес з раковини. Знову ж таки, ця страва чудово ілюструє, що швейцарці гурмани, люблять природу і її дари. У грибний сезон можна смакувати сморчки в багатьох ресторанах.

На сніданок у Швейцарії їдять бірчермюслі. Це суміш вівсянки, фруктів, насіння і горіхів. До речі, одна з моїх улюблених страв, щоб трохи розвантажитися після сирів.

Рошті – це про дім та сім’ю. Це теж улюблена картопляна страва, яка нагадує нам, що швейцарці не обов’язково працюють в банках й керують світовою фінансовою системою. Їхні бабусі і дідусі жили в злиднях і лягали спати голодними під час і після Другої світової війни. Вони одягалися в лахміття і ділилися, як і наші родичі з минулого, однією парою взуття на всіх дітей.

У будинках у них завжди було чисто, й альпійські квіти прикрашали їхні кухні. Вони завжди були акуратними, старанними, послідовними і саме так створили культуру, якою всі захоплюються і мріють скуштувати на смак.