Психологія

Флешбеки: чим вони небезпечні і як з ними боротися?

…В голові проноситься рій спогадів. Та так, що з цим калейдоскопом не впоратися. І «мрії минулого» далеко не солодкі. А іноді настільки тяжкі і навіть страшні, що начебто знову переживаються ті давні болісні події. Якщо наказати собі «Не думати!», То це лише заганяє їх усередину, і вони можуть вилізти в самий невідповідний момент. Виповзти, як черв’яки на дощ.

І виявляється, у цього явища є конкретна назва. Такі нав’язливі спогади-переживання називаються флешбеки. Це безпосередньо пов’язано з посттравматичним стресовим розладом. При ньому не просто згадується якась подія, а й піднімається вихор старих емоцій. Наче й не проходили з тих пір роки, навіть десятиліття.

Психотравма завдовжки в життя

Не треба спокушатися відмовкою – мовляв, раз я не був на війні, значить, нічого страшного в моїх переживаннях немає. Багато хто навіть не усвідомлюють всю глибину того жаху і відчаю, через які довелося пройти. Наприклад, дитина з неблагополучної сім’ї переживає той же досвід, що і солдати на війні. З боку ніхто не визнавав, що дитя росло в дисфункціональному оточенні. Адже на людях дорослі з’являються при параді, а відіграються потім на дитину.

Флешбеки – болісні. При важких переживаннях і психотравмах часто потрібна допомога лікаря-фахівця. Але не можна самостійно підбирати ліки – це в кращому випадку буде марним, а в гіршому тільки погіршить стан. Однак при помірних флешбеках варто допомогти собі – зрозуміло, без ліків.

Пам’ять, творчість і непотрібні речі

Деяким допомагає просто побути з цими спогадами, і вони розсіюються, як туман. Ймовірно, в минулому не було ресурсів «переварити» цю обтяжливу біль. Але якщо розглянути переживання, то вони нерідко випаровуються. Точніше, пам’ять про самі події збережеться, але емоційного забарвлення вже не буде.

Є сенс скористатися методами арт-терапії. Найпростіше – намалювати свої переживання. Не варто зображувати конкретні образи – досить відпустити руку і просто виводити будь-які каракулі, які виходять при зануренні під флешбек. Потім цей малюнок потрібно розірвати. Важливо, щоб після малювання душевний негатив став слабшим. Інший варіант – зліпити свої переживання з пластиліну.

А ще варто зайнятися психогігієною. Для цього уважно подивитися навколо себе. Напевно від неприємного періоду залишилися якісь предмети. Вони не уявляють ні матеріальної, ні художньої цінності, а бережуться за звичкою. Місця ніби небагато займають, але кожен погляд на них будить тяжкі спогади. Варто почистити свій простір від подібних речей, що створюють важкий емоційний фон.

Іноді позбавлення від баласту приносить більше радості, ніж придбання подарунків для себе. З’являється відчуття, що стало легше дихати. Не завжди просто розлучитися з віджилими речами. Але якщо все ж зважитися, то це допоможе скинути вантаж тяжких спогадів.

Вектор уваги

Часом заважає установка, що такий негатив з минулого – це нібито безцінний досвід. Через таке переконання багато тримаються за тяжкі переживання. А ще старими речами нібито треба дорожити, як дорогоцінними реліквіями. Але це вже явний мазохізм – постійно терзати душу!

Варто задати собі питання: куди спрямований вектор моєї уваги – в минуле з його помилками і розчаруваннями чи в майбутнє до нових цілей і завдань? Застрявати в минулому і постійно мусолити старі травми далеко не безневинно.

Важливо навчитися жити сьогоденням і направляти вектор уваги в майбутнє.

З минулого необхідно взяти найкраще і рухатися вперед. Але не можна плутати цінний досвід з нав’язливими негативними спогадами. Але ж така підміна нерідко виникає.

Постійне заподіяння собі болю – це шкідлива звичка. Важливо вирощувати і посилювати любов до себе, в тому числі через позбавлення від душевного негативу.

За матеріалами

Любиш розвиватися та отримувати нові знання та досвід поки усі навколо деградують? Тоді підписуйся на нашу спільноту у ФЕЙСБУЦІ! Не будь як всі! Будь ліпшою. Будь розумнішою та мудрішою! Підписуйся!

 

facebook.com/dyvosvit20