Часто люди раптово вирішують стати публічними, скажімо, через відкриття бізнесу, отримання нової посади або бажання монетизувати власне ім’я. Вони вважають: з цього моменту починається нове літочислення, а на минуле ніхто не зважатиме.

В ідеальному варіанті ваш медійний образ відповідає реальному. Однак це трапляється надто рідко, тому доводиться додавати образ в ЗМІ та соціальних мережах, підчищати давні записи й інформаційний простір. Є й інша крайність – життя на показ. Найчастіше ті, хто вибирає її, поділяються на декілька категорій. Перші – «відпускники», які повідомляють в соцмережах про будь-який свій відпочинок – від польоту в Америку до посиденьок за багаттям з однокласниками. Другі – «любителі красивого життя», які фотографуються по кілька разів біля крутого автомобіля (бажано навіть біля різних протягом одного тижня), повідомляють про нові «іграшки», коштовні костюми і розповідають, як побудувати успішний бізнес в 16-річному віці. Треті вдаються до нагоди похвалитися всіма буденними досягненнями – від смачного супу до ремонту і прогулянок з дітьми.

Не забувайте, що соцмережі і медійна активність – це ваша візитівка і резюме водночас. І я нікого не здивую тим, що HR-и переглядають сторінки потенційних співробітників перед тим, як зробити оффер або запросити на співбесіду.

Також створення медійного образу може супроводжуватися ризиками. Тому до негативних сторін публічності потрібно бути готовим. Так, ви обов’язково можете наражатися й на негативні коментарі і критику на свою адресу. Зі збільшенням медійної активності зростає й увага аудиторії до вас. Невдалі ракурси, помилки в словах і «незнання матчастини» стануть помічати набагато частіше. І тут важливо розділяти критику до бренда й до особистості. Наприклад, якщо ви є представником компанії (скажімо, це сервіс мобільних хімчисток), то повідомлення в стилі «Сьогодні ви привезли мені пом’яту сорочку! Просто жахливо!» адресовано не до вас особисто, а до бізнесу. Однак ви – є тією особою, до якої можливо достукатися або поскаржитися на неякісно виконану роботу. Клієнти розуміють, що із загального e-mail їм принесуть стандартні вибачення. А якщо написати людині особисто, а ще краще – власнику бізнесу, тоді все буде інакше. «Відкриті» керівники самостійно втручаються в ситуацію, дарують промокод на знижку або безкоштовне обслуговування. Для них подібний зворотний зв’язок – бонус, який допомагає виявити недоліки бізнесу і поліпшити клієнтський сервіс.

У будь-якому випадку, «золоте» правило реакції на коментар – почекати понад 1 хвилину. І не мовчати, якщо критика виправдана. Зараз ми не говоримо про «тролів», які діставатимуть вас своїми коментарями в будь-якому випадку. З ними працює «золоте правило» бана.

Також коли створюєте публічний імідж, будьте обережні у своїх висловлюваннях. Скільки разів неусвідомлені пости або активність в соцмережах псували репутацію і кар’єру. Наприклад, модель Амена Кхан не змогла стати обличчям L’Oreal через опублікований свій антисемітський пост, а Джіджі Хадід заборонили відвідувати Китай через іронічну (на її думку) світлину. Політикам таланить ще менше, і через повідомлення в соцмережах їм доводилося прощатися з політичним майбутнім. Однак не тільки відомі моделі і політики схильні до критики або навіть цькування за публікації в соцмережах. З недавніх кейсів – випадок з піар-директором однієї великої будівельної мережі. На своїй сторінці в Facebook вона опублікувала фейкову новину, а потім пообіцяла блокувати користувачів, які не погоджуються з її позицією. Все це призвело до скандалу, осуду з боку колег і клієнтів мережі, а закінчилося звільненням.

Варто усвідомити, що сторінки в Facebook або Instagram перестали бути винятково «особистим простором». Їх можуть побачити сотні і тисячі інших користувачів, а ваші публікації не завжди викликають захват або розуміння. Тому раджу не давати людям двозначних сенсів. Вони обов’язково доповнять і спотворять оригінальний «політ думки». А ви витратите забагато ресурсів на виправлення спотвореної «картини». Тому один текст – одна смислове навантаження.

Особисто я – не прихильниця демонстрації особистого життя в соцмережах. Однак чимало залежить від позиціонування. Звичайно, потрібно показувати, що ніщо людське вам не є чужорідним, але все має бути дозовано. Інший випадок, коли  ви жіночий психолог або тренер зі щастя. Логічно, що тоді люди попросять «підтвердження» вашої експертності, а точніше – щасливі стосунки або родину. І дуже дивно виглядають експерти зі стосунків або створення сім’ї, у яких з цим є певні проблеми. Тому для психологів типово розповідати про своє особисте життя як доказ. Наприклад, психолог Міла Левчук не тільки дає поради дівчатам на прикладі свого особистого життя, але й періодично постить публікації «чоловічого погляду» на стосунки. Наскільки це реальні роздуми її чоловіка, звісно, це таке собі питання. Цілком можливо, їх складає сама психолог, змінюючи стилістику текстів. Однак такий прийом уже підхопили чимало блогерів.

Отже, найкраще, якщо ваш медійний образ буде підкріплено реальним. Тоді вам не доведеться вигадувати історії, яких взагалі немає, а люди уникнуть розчарування під час «живої зустрічі». І завжди потрібно згадувати ще одне золоте правило: інтернет пам’ятає все. Тому будьте уважними з тим, як і про що висловлюєтесь публічно.