Дві речі, від яких залежить тривалість стосунків

Дві речі, від яких залежить тривалість стосунків

Від чого залежить тривалість стосунків? У цьому спробували розібратися вчені і прийшли до висновку, що тривалі стосунки складаються якщо в них є доброта і великодушність.

Попереджаємо одразу: так, тексту багато, але якщо ви дочитаєте його докінця, зможете значно покращити свої стосунки.

Кожного дня сотні пар говорять “так”, погоджуючись на все життя на стосунки, які будуть сповнені дружби, радості і любові і які будуть супроводжувати цих людей до кінця їхніх днів на цій землі.

Звичайно, якщо не брати до уваги того, що це не працює для більшої частини людей. Більшість шлюбів невдалі: або вони закінчуються розлученням і роз’єднаністю, або вироджуються в гіркоту і спустошення.

Як говорять дослідження серед усіх людей, які одружуються, тільки троє з десяти залишаються в здорових щасливих стосунках.

Психолог-дослідник – Джон Готтман за останні сорок років вивчив тисячі пар, щоб з’ясувати, що стимулює розвиток взаємин. У мене недавно в Нью-Йорку була можливість взяти інтерв’ю у Готтмана і його дружини Джулі, теж психолога. Разом знамениті експерти по сімейній стабільності відкрили Інститут Готтмана, діяльність якого присвячена тому, щоб допомагати парам будувати і підтримувати люблячі здорові відносини, грунтуючись на наукових дослідженнях.

Джон Готтман став накопичувати свої найбільш важливі висновки з 1986 року, коли зі своїм колегою Робертом Левенсон в Вашингтонському університеті він створив «Лабораторію любові» (“The Love Lab”). Готтман і Левенсон приводили в лабораторію молодят і дивилися, як вони взаємодіють один з одним.

Разом з командою дослідників вони підключали подружжя до електродів і просили розповідати про свої стосунки. Наприклад, про те, як вони познайомилися, з яким найбільшим конфліктом вони стикалися або про спільні щасливі спогади. Поки вони говорили, електроди вимірювали кровотік, серцебиття і потовиділення кожного. Потім дослідники відправляли пари додому і через шість років відстежували, щоб дізнатися, чи залишилися вони ще разом.

З даних, які вони зібрали, Готтман розділив сімейні пари на дві основні групи: зразкові і бідові (автори назвали ці групи masters&disasters, що можна перевести як майстри і руйнівники, але я вибрала наші відповідники, щоб зберегти риму). Зразкові після шести років були як і раніше разом і щасливі. Бідові сімейні пари або розпалися, або були хронічно нещасні в своїх шлюбах. Коли дослідники проаналізували зібрані дані цих сімейних пар, вони побачили чіткі відмінності між зразковими і бідовими. Бідові виглядали спокійними під час інтерв’ю, але їх фізіологія, виміряна електродами, розповідала зовсім іншу історію. Їх серцебиття було швидким, їх потові залози були активні, і у їх кровотоку була велика швидкість. Тривало відстежуючи тисячі пар, Готтман виявив, що чим більше фізіологічно активними вони були в лабораторії, тим швидше їх стосунки погіршувалися з часом.

Але до чого ця фізіологія має відношення? Проблема була в тому, що бідові проявляли всі ознаки порушення – режиму бий-або-біжи (fight-or-flight) – в своїх відносинах. Вони сиділи поруч зі своїм чоловіком і розмовляли, але для їхніх тіл це було схоже на зіткнення з шаблезубим тигром.

Навіть коли вони говорили про приємні або земні аспекти їх сирсунків, вони були готові атакувати і захищатися. Про це повідомляло їх часте серцебиття, що робило їх більш агресивними по відношенню один до одного. Наприклад, кожен з подружжя міг би розповісти про те, як пройшов його день, і надмірно роздратований чоловік може сказати своїй дружині: “Чому б тобі не почати розповідати про свій день?! Це не займе у тебе багато часу.”

У зразкових, навпаки, був низький рівень фізіологічного збудження. Вони відчували себе спокійно і в контакті один з одним, що переходило в теплі і ласкаві прояви, навіть коли у них була перепалка.

Це не означає, що у зразкових були за замовчуванням фізіологічні дані кращі, ніж у бідових; це означає, що зразкові створювали атмосферу довіри й інтимності, яка робила їх обох більш емоційними і завдяки цьому їм було фізично комфортно.

Готтман хотів знати більше про те, як зразкові створюють цю культуру любові й інтимності, і як бідові знищують її. У наступному дослідженні в 1990 році він задумав лабораторію в студентському містечку Вашингтонського університету, щоб вона була схожа на прекрасне усамітнення в готелі типу «нічліг і сніданок».

Він запросив 130 пар молодят, щоб вони провели день в усамітненні, і спостерігав за ними, як вони робили те, що пари зазвичай роблять у відпустці: готували, прибирали, слухали музику, їли, спілкувалися і тусувалися. І Готтман зробив найважливіше відкриття в цьому дослідженні, чому деякі відносини процвітають, а інші в’януть. І це відкриття потрапило прямо в яблучко.

Протягом усього дня, партнери беруть прохання про взаємодію, які Готтман назвав “запрошення”. Наприклад, скажімо, чоловік – любитель спостерігати за птахами – зауважив щигля, який літає по двору. Він може сказати своїй дружині: “Подивися на прекрасне оперення цього птаха!” Він тут не просто повідомляє про птаха: він очікує відповідь від дружини – ознаку інтересу або підтримки, сподіваючись, що через цю птицю відбудеться миттєве встановлення контакту.

У дружини тепер є вибір. Вона може відповісти або “повернувшись до” чоловіка, або “відвертаючись від” нього, як про це говорить Готтман. Хоча птах-запрошення може здатися чимось незначним і дурним, воно дійсно може багато чого розповісти про здоров’я відносин. Чоловік подумав, що птах був досить важливий, щоб поговорити про нього, і питання в тому, чи поважає і визнає це його дружина.

Люди, які повернулися до своїх партнерів в дослідженні, залучалися, проявляючи інтерес і підтримку у відповідь на це запрошення. Ті, хто не повернувся до партнера – відвернувшись – не реагували або реагували мінімально і продовжували робити те, що вони робили, наприклад, дивитися телевізор або читати газету. Іноді вони реагували з явною ворожістю, кажучи щось на кшталт: “Припини відривати мене, я читаю».

Ці взаємодії мають глибокий вплив на сімейне благополуччя. Сімейні пари, розірвавші шлюб протягом наступних шести років, «поверталися до партнера» у відповідь на запрошення 33% всього часу. Тільки три з десяти запрошень до емоційного зв’язку були зустрінуті з душевної близькістю. Партнери, які через шість років ще були разом, “поверталися до” свого чоловіка 87% часу. У дев’яти випадках з десяти вони задовольняли емоційні потреби свого партнера.

Спостерігаючи ці типи взаємодій, Готтман може з імовірністю до 94% передбачити про будь-яку пару – звичайну або ні, багату чи бідну, бездітну чи з дітьми – зруйнуються їх стосункм, чи будуть вони разом і нещасні або разом і щасливі кілька років по тому. Багато що з цього зводиться до душевності, яку пари приносять у відносини. Вони виявляють доброту і великодушність або презирство, критику і неприязнь?

У зразкових є звичка розуму,” – пояснив Готтман в інтерв’ю, – «яка полягає в наступному: вони сканують соціальне середовище в пошуках того, що вони можуть цінувати і за що говорити «спасибі». Вони будують цю культуру поваги та вдячності дуже цілеспрямовано. Бідові ж сканують соціальне середовище в пошуках помилок своїх партнерів”.

Це не просто сканування середовища”, – підхопила Джулія Готтман, – “Це сканування партнера на те, що він робить правильно чи сканування партнера на те, що він робить невірно і критика замість його поваги і вираження вдячності.

Вони виявили, що презирство – це фактор номер один, який розлучає пари. Люди, зосереджені на критиці своїх партнерів, упускають цілих 50 відсотків позитивних речей, які робить їх партнер, і бачать негатив, коли його немає.

Люди, які холодні зі своїми партнерами, навмисно ігноруючи іншого або відгукуючись мінімально, псують взаємини, так як змушують свого партнера відчувати себе нікчемним, незначним і невидимим, як ніби його немає. Люди, які відносяться до своїх партнерів з презирством і критикують їх, не тільки вбивають любов у відносинах, але вони також вбивають здатність свого партнера боротися (eng) з вірусами і раком. Це ознака кінця відносин.

З іншого боку, зміцнює пари доброта. Незалежні від цих дослідження показали, що доброта (поряд з емоційною стабільністю) є найбільш важливим прогностичним фактором задоволеності в шлюбі і його довговічності. Доброта спонукає кожного партнера відчувати турботу, розуміння і визнання – відчувати себе коханими. “Моя насолоду безмежна, як море”, – говорить шекспірівська Джульєтта, – “Моя любов така глибока; чим більше віддаю тобі, тим більше я маю. І те, і інше нескінченно”. Ось як ще працює доброта: є багато доказів, що показують, що чим більше добра хтось отримує або є його свідком (eng), тим добрішим стає він сам. І це призводить до висхідної спіралі любові і великодушності в стосунках.

Є два способи думати про доброту. Ви можете думати про це як про фіксовану межу: або вона є, або немає. Або можна вважати, що доброта як м’яз. У деяких людей цей м’яз від природи сильніший, ніж у інших, але він може ставати сильнішими у будь-якої людини, якщо його тренувати. Зразкові схильні думати про доброту, як про м’яз. Вони знають, що повинні проявляти доброту, щоб підтримувати у формі. Іншими словами, вони знають, що хороші відносини вимагають постійної наполегливої ​​праці.

“Якщо ваш партнер висловлює якусь потребу”, – пояснила Джулі Готтман, “а ви втомилися, емоційно переобтяжені або засмучені, тоді приходить на допомогу великодушність, і коли партнер запрошує до взаємодії, ви як і раніше повертаєтеся до нього.”

У цей момент може бути легше відвернутися від вашого партнера і зосередитися на айпаді, книзі або телевізорі, ніж пробурмотіти “ага” і жити далі, але зневага маленькими моментами емоційного зв’язку буде повільно псувати ваші стосунки. Нехтування створює між партнерами дистанцію і плодить образи на ігнор.

Найважчий час для тренування доброти – це, звичайно, час самого конфлікту. Але це і найважливіший час для прояву доброти. Дозвіл презирства і агресії, який виходить з-під контролю під час конфлікту, може завдати непоправної шкоди відносинам.

Бути добрим не означає не виражати гнів,” – пояснила Джулі Готтман, – “але доброта повідомляє про те, як ми вибираємо його висловити. Ви можете накидатися з лайкою на свого партнера. Або ви можете пояснити, що вам боляче, і чому ви гнівайтесь – цей спосіб добріший. “

Джон Готтман ретельно вивчив ту саму лайку: “бідові будуть говорити в конфлікті інакше. Бідові скажуть: “Ти спізнився! Та що з тобою?! Ти точно як твоя мама“. Зразкові будуть говорити: “Я відчуваю себе погано, коли ти запізнюєшся. І я знаю, що це не твоя вина, але мене дійсно дратує, що ти знову прийшов не вчасно.

Для сотень тисяч пар, які одружуються щороку, і для мільйонів пар, які зараз разом, неважливо в шлюбі вони чи ні, урок цих досліджень є очевидним: якщо ви хочете мати стабільні, здорові стосунки, завчасно проявляйте і часто тренуйте м’яз доброти.

Коли люди думають про те, як практикувати доброту, вони часто думають про маленькі акти душевної щедрості, таких як дарувати один одному маленькі подарунки або розтирати один одному спину. У той час, як ці дії є чудовим прикладом великодушності, доброта може також бути вбудована в основу системи відносин через спосіб, яким партнери взаємодіють один з одним кожен день, і неважливо масажують вони при цьому спини, дарують шоколад чи ні.

Один із способів тренувати доброту – бути великодушним до намірів вашого партнера. З дослідження Готтманом ми знаємо, що бідові бачать негатив у стосунках, навіть коли його там немає. Розгнівана дружина може припустити, наприклад, що коли її чоловік залишив сидіння унітазу піднятим, він навмисно намагався її зачепити. Але можливо він просто через неуважність забув опустити сидіння. Або, скажімо, дружина спізнюється на вечерю (знову), і чоловік припускає, що вона недостатньо його цінує, не приходить на їхню зустріч вчасно після того, як він взяв на себе обов’язок замовити столик і піти з роботи раніше, щоб вони могли провести романтичний вечір удвох. Але виявляється, дружина запізнилася, тому що зупинилася біля магазину, щоб в цей особливий для них вечір привезти йому подарунок.

Уявіть, як вона приєднується до нього за вечерею, радіє, тому що привезла чоловікові подарунок. А він в жахливо кислому настрої, тому що невірно витлумачив те, що було мотивацією її поведінки. Здатність інтерпретувати дії і наміри свого партнера милосердно може пом’якшити гостроту конфлікту.

Навіть у стосунках, де люди незадоволені, майже завжди є щось хороше, і люди намагаються зробити щось правильно,” – сказав мені психолог Tай Таширо, – “В більшості випадків партнер намагається робити правильні речі, навіть якщо робить це погано. Так що цінуєте наміри”.

Ще одна потужна стратегія доброти пов’язана із загальною радістю. Один з явних ознак бідових пар, які вивчав Готтман, їх нездатність приєднуватися до гарних новин іншого. Коли одна людина в парі з приємним хвилюванням поділилася гарною новиною, наприклад, у неї підвищення на роботі, інший відреагував черствою незацікавленістю, дивлячись на годинник або завершуючи розмову коментарем: “Ну, добре”.

Всі ми чули, що партнери повинні підтримувати один одного в важкий період життя. Але дослідження показує, що підтримувати один одного, коли справи йдуть добре, – це насправді більш важливо для якості стосунків. Так спосіб реагування на хороші новини партнера може мати драматичні наслідки для відносин.

В одному дослідженні 2006 року психолог-дослідник Шеллі Гейбл і її колеги привозили молоді пари дорослих в лабораторію, щоб обговорити недавні позитивні події їх життя. Психологи хотіли знати, як партнери будуть реагувати на хороші новини один одного. Вони виявили, що, загалом, пари відповідали один одному на хороші новини чотирма різними способами, які вони назвали: пасивно-деструктивний, активно-деструктивний, пасивно-конструктивний і активно-конструктивний.

Припустимо, одна дружина недавно отримала чудові новини про те, що її прийняли до медичного інституту. Вона скаже щось на кшталт: “Мене взяли! Це найкраще, що я могла вибрати, медінститут! “

Якщо її партнер відповість пасивно-руйнівним чином, він буде ігнорувати її слова. Наприклад, він може сказати щось на кшталт: “Ви не повірите, я вчора дізнався відмінну новину, я виграв безкоштовну футболку!»

Якщо її партнер відповість в пасивно-конструктивному ключі, він визнає, що новина хороша, але без інтересу, стримано. Типовий пасивно-конструктивну відповідь: “Чудово дитинко”. Він так само пише своєму приятелеві в смс.

У третьому виді реакції, активно-деструктивному, партнер міг би так опустити цінність щойно отриманих хороших новин своєї дружини: “Ти впевнена, що зможеш впоратися з навчанням? І яка приблизно вартість? Медінститут – це так дорого!”

І нарешті, активно-конструктивну відповідь. Якщо її партнер відповість так, він перерве те, що він робив, і всім серцем звернеться до неї: “Як чудово! Вітаю! Коли ти дізналася? Вони тобі подзвонили? Які предмети будеш вчити в першому семестрі? “

Серед чотирьох стилів відповідей активно-конструктивна відповідь – найдобріша. У той час як інші стилі відповідей вбивають радість, активно-конструктивне реагування дозволяє партнеру насолодитися своєю радістю і дає парі можливість посилити хороші новини. Мовою Готтмана активно-конструктивну відповідь – це спосіб “повернутися до” партнера на його запрошення (коли він поділився гарною новиною), а не “відвернутися від” нього.

Активно-конструктивне реагування вкрай важливо для здорових відносин. У дослідженні 2006 року Гейбл і її колеги продовжили досліджувати ці пари через два місяці, щоб побачити, чи були вони ще разом. Психологи виявили, що єдина різниця між парами, які залишилися разом, і тими, які розпалися, полягала в активно-конструктивних відповідях. Ті, хто виявив неабиякий інтерес до радості партнера, мали більше шансів залишитися разом. У більш ранньому дослідженні Гейбл виявила, що активно-конструктивна відповідь була також пов’язана з більш високою якістю стосунків і більшою інтимністю між партнерами.

Існує безліч причин, за якими стосунки руйнуються, але якщо ви подивитеся на те, що призводить до погіршення багатьох відносин, то найчастіше це пошкодження м’яза доброти. Як нормальні життєві напруження – діти, кар’єра, друзі, родичі та інші відволікаючі фактори – витісняють час для романтики й інтимності. Через це пари можуть вкладати менше зусиль в свої стосунки, дозволяючи розривати їх на частини дрібними образами один на одного, які вони зберігають.

У більшості шлюбів рівень задоволеності різко падає протягом перших кількох років спільного життя. Однак ті пари, якими керує доброта і великодушність, не тільки терплять один одного, але й живуть щасливо довгі роки.

admin

Related Posts

Три неймовірні речі, які відбуваються з жінкою в 40 років

Три неймовірні речі, які відбуваються з жінкою в 40 років

5 якостей мого чоловіка, важливість яких я зрозуміла тільки зараз

5 якостей мого чоловіка, важливість яких я зрозуміла тільки зараз

Нумерологія: ким ви були в минулому житті за датою народження

Нумерологія: ким ви були в минулому житті за датою народження

Веселий гороскоп: як вміють відпочивати різні знаки Зодіаку

Веселий гороскоп: як вміють відпочивати різні знаки Зодіаку

No Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *