В Україні чимало мальовничих куточків. Які з них варто відвідати в першу чергу? Пропонуємо добірку із 10 таких місць.

Щодня в ефірі Радіо НВ можна почути програму про подорожі Україною – Де живемо. У коротких записах журналіст Богдан Амосов радить слухачам, куди краще поїхати на вікенд, де в Україні варто провести відпустку. До Дня незалежності ми вирішили обрати 10 найцікавіших випусків його передачі, кожен з яких присвячений окремій місцевості.

Джарилгач

Найбільший безлюдний острів та, мабуть, найліпше місце для дикого морського відпочинку в Україні. Джарилгач – це коса, відрізана від суші водою. Вона простягається між Лазурним та Скадовськом. Місцеві кличуть острів Джарилгач просто: острів Джа.

Він нагадує вирваний із Херсонської області шмат степу із травами та кущами. У них ховаються коні пржевальського, муфлони та дикі свині. Тут гніздувалися степовий журавель, дрохва, малий боривітер та інші птахи водно-болотяного комплексу. Птахів можна спостерігати, якщо зайти вглиб острова. А тварини знайдуть вас самі – варто тільки розбити намет та розкласти вечерю.

Гора Піп Іван

Не Говерлою єдиною. Якщо схочете зайнятися гірським сходженням в Україні – підніміться на гору Піп Іван. Це Івано-Франківські Карпати. Її гуцули називають своєю пірамідою, вважають священною та навіть містичною горою.

Є два маршрути. Коротший – через вершину Смотрич. Це крутий шлях через густий ліс – доволі складний, але швидший. І довший маршрут – через Вухатий камінь. Він значно красивіший, дорогою є що сфотографувати – і гірські ландшафти, і смотрицькі водоспади, і сам Вухатий камінь (вершину із чудернацькими скелями, які місцевий люд чомусь називає церквами).

В середньому йти 5-6 годин. Ваш маршрут скінчиться на висоті понад 2 тисячі метрів. На вершині – руїни старої обсерваторії Білий слон, яку збудували поляки перед Другою світовою війною. Зимою її обліплює товстим шаром снігу, через що вона дійсно нагадує слона білого кольору.

Вилкове

Ви, мабуть, чули, що в Україні є своя Венеція. Звісно, без середньовічних палаців та гондол, але справжнісіньке містечко на воді з човнами є. І це Вилкове в Одеські області.

Якщо у Венеції катання на гондолах перетворилося радше на туристичну забавку, то у Вилковому човни – це засіб для пересування для більшої частини населення. Місцеві організували кілька туристичних забавок. Можна на кілька годин орендувати човен із провідником і покататися по всіх вилковських каналах та водяних околицях.

Незважаючи на віддаленість від цивілізації, Вилкове добре підходить для гастротуру. По-перше, тут є чимало фруктів. Все ж таки, це майже найпівденніша точка Одещини. Персики, виноград, а особливо полуниці, тут особливі. Ну і, звісно, риба. Її тут вилківчани можуть ловити з вікон власних хат, звісивши вудочки просто в канал.

Тут, до речі, мешкає багато цікавих птахів. Наприклад, пелікани. Ви хоча б раз бачили пелікана у дикій природі? Отож, приїжджайте.

Бакота

На берегах Дністра колись було село, яке затопило після створення Дністровського водосховища. Власне, затопило тоді не одне село. Але саме місце, де стояло невеличке селище Бакота, нині стало улюбленим напрямком туристів.

Колись із Дністровського каньйону відкривався краєвид просто на низини з мальовничими селами та полями. А тепер, коли низини ці затопило, краєвид змінився. Замість зеленого кошлатого килиму – синьо-дзеркальна гладінь із води. Виглядає масштабно та захоплююче.

Ворохта 

Ворохта відома українцям як гірськолижний курорт. Утім катання засніженими схилами – не єдине, чим можна зайнятися у цьому поселенні. Ворохта прекрасна не тільки взимку, але й влітку. Давні віадуки приваблюють усіх, хто приїхав сюди відпочити. А на фотографіях вони виглядають монументально.

Ось, наприклад, віадук, перекинутий через річку Прут. По ньому колись ходили потяги. Вважається, що це один із найдовших кам’яних мостів у Європі. Старий австрійський міст ще у 1895 році звели полонені італійці. Щоб зберегти пам’ятку історії, в 2000 році тут було зведено ще один залізничний міст. Тому старий австрійський зараз не функціонує.

Рожеві озера

Є у світі такі куточки, де розташувалися рожеві озера. Такі, власне, є і в Україні. Знайти такі кольорові водойми можна в Херсонській області, у південно-західній частині Кінбурнської коси, в районі Генічеська та біля Арабатської стрілки. Вода тут із прозорої стає кольоровою через її біологічний склад. Мікроводорость Дуналіелла саліна фарбує озера у ніжно-рожеві барви. Але це не єдина особливість біохімічного складу води. Водойми тут насичені сіллю, яка не тільки присутня у воді, але і накопичується гоструватим шершавим килимом на дні озер. Власне, сіль і є головною причиною того, що у воді живуть мікроорганізми. Така солоність дозволяє Дуналіеллі виробляти бета-каротин. Той самий, який ми споживаємо разом зі звичайною морквою. Він, до слова, непоганий антиоксидант та стимулятор імунної системи. Корисний для травної, дихальної системи та для шкіри.

Долина нарцисів

 

Весна найкраще підходить для відвідин Закарпаття. Якщо ви приїдете у травні, то можете застати цвітіння Долини нарцисів, біля міста Хуст. Українські ботаніки стверджують, що це унікальний природний об’єкт, який не можна побачити у світі більше ніде. Принаймні, багато хто з мандрівників знає про це місце і не забуває навідуватись. У тому числі і гості з-за кордону. Рідкісна квітка, що занесена до Червоної книги, розцвітає наприкінці квітня і цвіте приблизно 2-3 тижні. То ж важливо не пропустити саме ту пору, коли долина постає у повній своїй красі.

Острів Березань

Коли чуєш словосполучення “острів Березань”, уявляєш собі тихий куточок посеред річки із густими похиленими від віку березами та купою лілій довкола. Утім, жителі Миколаївщини знають – це острів у Чорному морі при вході в Дніпровсько-Бузький лиман. І з березами він не має нічого спільного.

Здалеку здається, що острівець нічим не примітний. Утім, якщо на нього висадитись, розумієш, що це не так. Тут добре збереглися сліди бурхливої історії острова – руїни античного міста, залишки турецької фортеці, російських фортифікацій та казематів із численними підземними переходами. Археологи і досі тут розкопують античне місце, яке у VII ст. до н.е. заснували греки.

Верховина

До столиці Гуцульщини можна навідатись як влітку, так і взимку. У Верховині однаково красиво і в сніжну пору, і коли полонини розквітають цвітом. Навколо багато гір, схід на які доволі простий. Це Пушкар, Біла кобила, Синиця. На деяких з них сніг лежить навіть у червні. Одна з них – Писаний камінь висотою 1221 м. Тут на вершині розташовано багато скель заввишки від двох до 20 метрів. Місцеві мешканці вже давно приписують цій місцевості містичні історії. Кажуть, колись тут було язичницьке капище.

До речі, Верховиною село стало лише за радянської доби, якихось півстоліття тому. До цього воно мало не дуже приємну назву – Жаб’є. Саме так свого часу називав село Іван Франко.

Лиса гора

 Вважається, що про Київ ми всі все давно знаємо. Але у столиці є чимало місць, про які ми якщо навіть і чули, та не все знаємо. Лиса гора – легендарна гора, на якій, подейкують, збиралися київські відьми на свої шабащі. До речі, збираються і зараз. Язичницьке капище із велетенським ідолом і досі стоїть на одному із схилів гори у глибині лісу. Ця ділянка обкладена по колу камінням, а написи поруч застерігають випадкових гостей: в коло не заходьте.

Однак найцікавіше тут – не відьми, не чорти і не місця шабащів, а форт із валовими укріпленнями, які простягаються по всій горі. Ці фортефікації будували перед навалою Наполеона, утім сам форт використовували і після війни з французами. Кажуть, сюди направляли найбільш лихих злочинців та військових правопорушників. Тут була в’язниця та місце страти.