Ці кілька ознак свідчать про те, що жінка може потрапити в аб’юзивні стосунки

Про аб’юзивні стосунки у суспільстві говорять досить часто — термін вже тривалий час не зникає з екранів телевізорів. Але попри це, багато людей досі не знають, що жертвами подібних відносин люди стають невипадково: цьому сприяє певний набір внутрішніх установок, які людина несе з собою з дитинства. І приховані вони, зазвичай, глибоко у несвідомому, інформує.

Чому жінці, щоб припинити потрапляти в аб’юзивні відносини, потрібно розібратися з програмами, які закладені всередині, і які ознаки сигналізують про велику ймовірність потрапляння на гачок аб’юзера? Давайте розберемося у цьому разом.

Пережите у дитинстві насильство

Дитинство — це закладання фундаменту нашого ставлення до світу і до себе. Не є новиною те, що все, що з нами відбувається у дорослому віці, має причинно-наслідковий зв’язок з тим, що відбувалося багато років тому. Систематичне придушення волі дитини, ігнорування її бажань і потреб, приниження і насильство призводить до формування так званої “вивченої безпорадності”. З юних років дівчинка вважає таке ставлення до себе нормою, несе цю установку у доросле життя, залишаючись у полоні аб’юзивних відносин просто тому, що вона звикла до зневаги, грубощів на свою адресу. Вона і не знає, як можна жити по-іншому. Ситуація ускладнюється й тим, що з раннього дитинства у душі накопичуються образи, гнів, злість. Дитина не має навички відпрацювання негативних емоцій, які своєю чергою не знаходять виходу і роз’їдають людину зсередини, переростаючи у соматичні захворювання.

Дефіцит любові у дитинстві

Гостре, невгамовне бажання отримати батьківську любов вже у дорослому житті провокує наполегливий пошук іншої людини, яка розуміє, приймає і любить. Така дівчинка виростає і шукає у партнерах маму або тата, які подарують відчуття любові і прийняття. Така жінка у відносинах несвідомо готова поступитися особистими межами, опустити планку дозволеної поведінки на свою адресу і непомітно для себе потонути у трясовині сімейного насильства.

Негативний погляд на світ, або у всьому винен інший

Напевно вам доводилося зустрічати таких людей. У своїх відносинах зі світом вони концентруються на негараздах, проблемах і завжди вважають оточуючих причиною власних невдач. Такий глибокий песимізм укупі з перекладанням відповідальності може служити однією з передумов для потрапляння в аб’юзивні відносини. Звинувачуючи у своїх проблемах когось іншого, потенційна жертва таких відносин не усвідомлює, що вибір — жити або не жити поруч з тираном — залежить особисто від неї.

Жінка звинувачує партнера, переконує себе у тому, що це він її утримує і не відпускає, оскільки самостійно розірвати болючі відноснини не в змозі. Додаткову порцію олії у вогонь додає власна переконаність у тому, що подібні відносини — норма, що так буде скрізь — отже, немає сенсу змінювати ситуацію.

Зрештою жертві домашнього насильства важко усвідомити, що саме вона — автор свого життя, саме їй обирати, з ким жити і будувати родину. Але не менш важливо, усвідомивши, що саме ви самі (не обставини, не хтось інший) є творцем власного життя, у жодному разі не занурюватися у безодню самозвинувачень і мук. Йдеться саме про прояв нашої волі, яка здатна повернути життя у потрібний бік.

Установка “Зі мною він стане іншою людиною”

На жаль, не стане. У цієї старої, як світ, установки є ще варіанти: “Я його перероблю”, “Я зможу його змінити”, “Моє кохання усе подолає”.

Переконаність у тому, що можна “перевиховати” дорослу людину — фатальна і помилкова. Вона призводить до того, що жінка, бачачи очевидні проблеми у поведінці партнера, погоджується на життя поруч з ним, а згодом не знаходить внутрішніх сил розірвати відносини з аб’юзером, терпить приниження і нескінченно виправдовує його тиранію (важким дитинством, своєю “поганою” поведінкою, важкими відносинами з батьками і т. д.).

Розмитість особистих кордонів

Для потенційних жертв таких відносин характерним є нерозуміння особистих кордонів — як власних, так і чужих. Жінка бере відповідальність за почуття і емоції партнера, а не за власні. Вона ніби живе життям аб’юзера: не думає, що має бути добре особисто їй, розчиняється у ньому і живе, думаючи лише про його світовідчуття. Така поглиненість переживаннями аб’юзера є дуже зручною для останнього і дозволяє йому легко маніпулювати жертвою.

У аб’юзивних відносинах може опинитися будь-яка людина, не лише та, у якої є перераховані ознаки. Але ті люди, чия самооцінка є адекватною, а особисті межі збудованими — легше такі відносини розірвуть, вчасно зрозуміють, що “тут щось не так”.

Аб’юзери — це “люди-хижаки”, чий внутрішній світ наповнений болем, образами і дефіцитом любові. Такий “хижак” не усвідомлює своєї проблеми, не працює над собою, йому зручніше і звичніше забрати життєву силу з когось іншого за допомогою насильства, газлайтингу, знецінення. Виправити поведінку аб’юзера спробами підлаштуватися під його інтереси неможливо, проте жінка в змозі змінити ставлення до себе і того, що відбувається, та взяти відповідальність за своє майбутнє до власних рук.