Психологія

Чому треба поважати свої добрі справи і високо цінувати допомогу

Знаєте, чому треба бути вдячним навіть за крихту, яку вам дали в вигляді допомоги? Навіть за невелику, крихітну послугу треба бути вдячним, не кажучи вже про серйозну допомоги у важкій ситуації?

За невелику увагу до наших проблем треба дякувати і пам’ятати про те, що нам цю увагу приділили, коли ми потребували цього.

Все дуже просто. У більшості країн ніхто нікому допомагати не повинен і не зобов’язаний. Ніхто насправді нікому нічого не винен. Це ілюзія, мовляв, інша людина повинна, зобов’язана нам допомогти, якщо ми просимо або явно перебуваємо в небезпечному становищі.

Не повинна. Цю просту істину нагадує Йосип Телушкін в своїй книзі про мораль і релігії. Він наводить слова професора-юриста з Гарварда, Мері Енн Глендон.

Професор лекцію для першокурсників починала з такого прикладу: чемпіон з плавання прогулюється поряд з басейном. А в басейні тоне дитина. Кричить про допомогу. Чемпіон сідає в шезлонг і спокійно читає газету, не звертаючи уваги на потопаючого. Це не його справа.

Студенти, напевно, голосно обурювалися. Який жахливий і цинічний злочин! А професор гірко пояснювала, що ніякого злочину немає. Немає в законодавстві закону, за яким чемпіона можна звинуватити.

«Протягом всієї історії американської юриспруденції спостерігачі були вільні від обов’язку подати мотузку потопаючому або попередити людину, що нічого не підозрює, про небезпеку, або надати медичну допомогу людині, що стікає кров’ю», – пише Глендон в своїй книзі «Поговоримо про права».

Немає закону, який зобов’язував би іншу людину рятувати потопаючого. У нас в країні такий закон є, на щастя.

Але немає закону, який зобов’язував би іншу людину нам допомагати; гроші давати, лікувати, тяжкості носити, місцем поступатися, жертвувати своїм часом, підтримувати морально, – якщо це чужа людина.

І якщо ми не в явно небезпечній для життя ситуації, не в свідомо безпорадному стані. Не поранені, давно вийшли з дитячого віку і не впали в старечу дряхлість і слабоумство.

Любиш розвиватися та отримувати нові знання та досвід поки усі навколо деградують? Тоді підписуйся на нашу спільноту у ФЕЙСБУЦІ! Не будь як всі! Підписуйся!

 

facebook.com/dyvosvit20

Ми допомагаємо іншим і нам допомагають виключно з доброї волі. Просто за покликом серця і по вихованню нашому. Це порив душі і особиста жертва – ось що таке допомога.

І дивно дорослій людині сподіватися і розраховувати на допомогу інших, вважаючи це їх обов’язком. Це чудо милосердя – ось що таке найменша допомога від іншої людини.

Тому високо цінуйте чужу допомогу. І не вважайте її обов’язковою. Не знецінюйте добрі справи інших.

І високо цінуєте свою допомогу. Поважайте кожен свій порив і кожен свій добрий вчинок. Не хваліться, а поважайте в душі свої добрі справи. Це допоможе розвинути самоповагу і придбати ще більше можливостей допомагати іншим.

Тому що юридичний казус з плавцем і потопаючою дитиною – це про те, що стало б з людством, якби не було душі і її світлих спонукань. Невдячні вимагачі вбивають бажання допомагати і гублять чужі душі…

За матеріалами