Психологія

Чому так важко пробачати образи?

Кожен з нас, незалежно від статі і віку, може з легкістю пригадати головні образи, які йому були нанесені, ті почуття і переживання, які пішли за цим, і способи подолання «травматичного осаду».

Причини, чому часом так важко пробачити кривдника:

1. Кривдник – наша близька людина (мама, батько, інші родичі, партнер по шлюбу).

Виникає когнітивний дисонанс: ну як же так… той, кому я вірив і на кого спирався у багатьох складних ситуаціях, той, кого люблю – як він міг так вчинити? Близькі люди входять в структуру нашого психологічного поля як її невід’ємні частки – тому біль від завданих ними ран особливо сильний і тривалий.

2. Нaшe самолюбство заважає прощенню.

Адже воно зачеплено  необережним словом, неправильним, з нашої точки зору, вчинком. «Чому я повинен це пробачати?» – цe часте запитання, яке виникає у нас в голові, особливо якщо ми самі намагаємося проявляти делікатність до інших, стежити за своєю мовою і справами.

3. Відчуття злості і гніву.

Чиїсь несправедливі, а часом нарочито умисні випади проти нас, можуть викликати у вас гнів! Тому так важко пробачати людeй, оскільки гнів і прощення – несумісні.

4. Ненависть – як ще одна нездоланна емоція, через яку важко пробачити людину.

Хоча гнів і ненависть взаємопов’язані емоції,  гнів зазвичай поступається ненависті, коли наша неприязнь до когось піднімається до певного рівня. Це той рівень, коли ви будете бажати людині всього найгіршого. Ненависть і прощення – абсолютно протилежні поняття. Поки ненависть не вщухне – прощення неможливе.

5. Людина постійно робить одні  і ті ж помилки.

Наприклад, жінка не може пробачити чоловіка, який постійно їй зраджує, і тим самим руйнує шлюб. Такі його дії наносять їй велику емоційну шкоді. Жінці навіть важко думати про прощення.

6. Маніпулятори і газлайтери не заслуговують на прощення.

Тих, хто пробачає вони вважають слабкими. Для них існує єдиний метод виправлення – жорстке (а часом і жорстоке) знецінення. І, звичайно, вигнання з свого кола. Так і виправляють їх.

7. Відсутність доступних форм покарання.

Легко пробачити, коли ти вже покарав людину за щось. Це найсприятливіший варіант виходу із ситуації. Ми говоримо тут про дорослих людей, які відповідають за свої вчинки. Або коли винний покаявся, усвідомив, попросив вибачення (бажано, публічно). А якщо ні? Якщо він при кожній випадковій зустрічі глумиться, сміється вам прямо в очі? Про яке прощення може йти мова?

8. Тиск з боку більш значущих людей.

Молодята посварилися, а потім, як звичайно, помирилися і раді-щасливі. Але ні! Тут же починають втручатися родичі з обох сторін і намагатися стравлювати молодих людей між собою: «Так як ти міг / могла пробачити? Так у нього / неї ж совісті немає! Я б на твоєму місці вказав / ла на двері! » Часто саме родичі і «кращі друзі» можуть не дозволити людям простити одне одного і повернутися в своє звичне життя. Їх влаштовує наша «зручна» самотність. Потрібно розуміти, що прощення – це той добровільний акт розуму і волі, який неможливо здійснити тільки під чиїмось тиском або тому, що «так прийнято», «батюшка в церкві вмовляв».

Звичайно, ви можете сказати, що прощаєте людину, але якщо ці слова йдуть не від душі, якщо в глибині свого Я ви пробачити не можете – чи буде користь від цих слів. Внутрішнє прощення і прощення на словах – абсолютно різні речі. Полегшення від прощення може прийти тільки тоді, коли ви дійсно переглянете ситуацію і знайдете в ній виправдувальні моменти. Або вибачте кривдника, попередньо наказавши його.

Адже поспішне прощення лише підкреслить вашу малоцінність і не принесе полегшення вам, а йому не дасть можливості отримати урок справедливості. Пробачити (полегшити свою душу) – означає звільнитися від обтяжливого почуття образи, залишити в минулому те, що вже ніяк не можна змінити, визнати факт події, взяти все цінне і корисне, що було в цій і навколо цієї ситуації, прийняти свою частину відповідальності за неї . А далі – йти своїм шляхом вже без цієї тяжкої ноші.

За матеріалами