«Лікар задумливо водить датчиком по моєму животі:” Хто тут у нас? Дівчинка! Яка прекрасна дівчинка! Ось і добре, от і правильно: спочатку народиш няньку, а потім Ваньку”. Я всередині себе клянусь, що ні за що не буду робити зі своєї прекрасної першої дівчинки ніяку няньку нікому. Ага, хочеш насмішити Бога – розкажи йому про свої плани».

Починається завжди з малого: «Дитинко, подивись за малим, поки він спить, я хоч в душ сходжу». І начебто нічого страшного не сталося. Малюк прокинувся, не ридав, старша трясла над ним брязкальцем і всіляко копіювала ваші інтонації. Вона задоволена і горда собою: «Мама, правда, я молодець і твоя помічниця?». Так, сонечко, ти моя розумниця, ось тобі кіндер-сюрприз і поцілунок бонусом.

Далі – більше: «Постеж за братом на майданчику, я – в магазин». Це вже складніше. На майданчику багато небезпек, та й інші діти поводяться непередбачувано. Цього разу обійшлося, в наступний обійшлося. А на п’ятий раз мама повертається з магазину з пакетами, підходить до гойдалок, на яких старша качає молодшого, і раптом молодший з криком «Мама прийшла!» зістрибує і отримує залізякою прямо в лоб. Кров, травмпункт. Молодший заспокоївся швидко, а ось старшу рвало, вона все ще нервує і навідріз відмовляється йти гуляти.

Перше протипоказання тому, щоб залишати малюків на піклування старших дітей, якщо різниця у віці менше 12 років: вони фізично не можуть справлятися

Доглянути кілька хвилин, поки мама готує вечерю, – так. Але не гуляти, не залишатись вдома більш ніж на п’ять хвилин. Реальних п’ять, а не “я на п’ять хвилин до сусідки, а ти помішуй кашу кожні півгодини”.

Якщо різниця у віці між дітьми менше 12 років, то малюків на піклування старших дітей краще не залишати

Хтось може мені заперечити: «Ось раніше всі гуляли з братами-сестрами – і нічого». Так, гуляли. І вдома залишалися одні на цілий день. Я раніше працювала в дитячій реанімації. Окріп, випав з вікна, ножиці, праска, удушення, засунув намистину в ніс, поклав руку на плиту – це тільки за перші три дні роботи.

Семирічний не може утримати п’ятирічного від небезпечних вчинків. А іноді ще й допоможе, наприклад, посадить на підвіконня. Не зі зла, звичайно, чисто з пізнавального інтересу. Я сама років в п’ять намагалася робити брату уколи порожнім шприцом (ага, в доктора грали).  Так що, будь ласка, оцінюйте можливості дітей реалістично.

Якщо різниця у віці 12 років і більше, можна використовувати старшого в якості повноцінного бебісіттера. Але тільки за домовленістю і за плату. Дивіться. Одна справа – із задоволенням пограти з молодшим тоді, коли тобі хочеться, і стільки, скільки хочеться. І зовсім інша – взяти на себе відповідальність за безпеку іншої людини, до того ж абсолютно безмозкої.

У підлітка зазвичай своє, досить напружений розклад, який включає в себе школу, особисте життя, спорт і додаткові гуртки. Якщо ви розраховуєте на нього як на повноцінну робочу одиницю, ви повинні компенсувати витрати. Це можуть бути гроші або додаткові задоволення ( «Ти відпускаєш нас з татом ввечері в кіно, а ми за це веземо тебе на каток»), якась дорога покупка.

При різниці у віці в 12 років і більше, можна залишати старшу дитину в якості бебісіттера, але за плату

З іншого боку, у всіх є свої громадські обов’язки в будинку, тому «займатися з молодшим» можна оформити як частину домашньої роботи. Але все це повинно бути проговорено: скільки годин на день, по яких днях. Мені цей підхід здається більш здоровим, ніж платити грошима. Все ж у нас тут сім’я, таке спеціальне об’єднання для підтримки і турботи, а не інкубатор з вирощування потомства.

Найголовніше, що потрібно пам’ятати батькам, – старші діти не винні, що ви народили собі ще спадкоємців і не розрахували сили. Ще раз повторю: якщо тільки не війна, то виховання і догляд за дітьми – це обов’язок батьків.

Старші діти можуть допомагати, можуть робити це добровільно і з задоволенням, але відповідальність – тільки на вас

А часто бачиш (з величезним жалем, співчуттям і бажанням негайно втрутитися), як старших карають, лають за проблемну поведінку молодших, що той забруднився або впав, або загубився. «Тобі ж велено було стежити! Ти куди дивилася?! ». А їй самій років сім. За нею б хто доглянув.

І як часто в терапію приходять потім ці відповідальні, дуже дбайливі, дуже уважні дорослі, у яких чомусь не виходить завести власних дітей. Тому що насправді всередині у неї є знання: «Діти – це непосильна ноша». Так що хочете коли-небудь онуків – самі займайтеся своїми дітьми. Це для всіх буде корисно.