Вважається, що первісток обов’язково стає нянькою для молодшого. Народився першим – будь такий ласкавий змінювати підгузки, витирати ніс і прогулюватися з молодшим. І якщо молодший нашкодив, будь такий ласкавий на правах старшого, який прогавив витівку, отримати свій «законний» запотиличник. Ти ж нянька. Ну і що, що тобі 7 років? І нічого страшного, що тобі хочеться погуляти на дитячому майданчику – хто буде наглядати за братиком чи сестрою?

Ви, напевно, вже здогадуєтеся, до чого ми хилимо. А завдяки підказкам дитячого психолога Катерини Дьоміної ви дізнаєтеся 5 причин, згідно з якими не потрібно перекладати на старших дітей відповідальність за виховання молодших.

Причина 1. Якщо різниця у віці між дітьми менше 12 років вони фізично не можуть впоратися з турботами про молодших. Зазвичай батьки починають з дрібниць: просять старшу дитину хвилиночку посидіти з молодшим, поки мама прийме душ/заварить чай/розвісить білизну. І у старшої виходить розважити маленьку комашку брязкальцями або веселими «ку-ку».

Далі мама «набирає оборотів» і все частіше довіряє первістку турботи про молодшого, а в нагороду обіцяє щось смачненьке або якийсь інший сюрприз. Як результат – старшому чаду доводиться брати на себе турботи, які дитина в силу фізичного розвитку не може виконати: наприклад, утримати молодшого, який спускається з гірки або ось-ось впаде з гойдалки або драбинки на дитячому майданчику.

Бували випадки, коли мама тікала на хвилинку в магазин і довіряла старшій дитині повозити візочок з молодшою. Дитина возила, ненавмисно заїжджала на камінь або бордюр, візок перевертався – і травму отримували і нянька, і малюк у візку. А «імітація» пологів, коли лікарям доводиться діставати у молодших сестричок застряглих «там» пупсиків…

Причина 2. Маленькі няньки можуть ненавмисно нашкодити молодшим братику або сестрі. Багато хто скаже: а що тут такого, ми раніше залишалися з молодшими – і нічого! Так, було таке. Правда, поряд з цим медики з дитячої реанімації також можуть розповісти, скільки таких малюків, що залишилися з няньками, привозили з сильними опіками, порізами, намистинами і гудзиками або камінчиками в носі, укусами, отруєннями, коли маленькі старші поять молодших оцтом або «лимонадом» з холодильника, а в пляшці – спиртне. А удушення під час ігор, падіння з вікна молодших, яких старші посадили на підвіконня, щоб подивитися, чи не йде мама…

Сама психолог Катерина розповідає, як в 5-річному віці гралася з братом в лікаря і робила йому уколи порожнім шприцом. У братика дивом не утворилася повітряна емболія – Господи, молодший голосно закричав від переляку і болю.

Причина 3. Бути нянькою – це робота. Якщо різниця у віці 12 років і більше, можна використовувати старшого в якості доглядача. Але за бажанням і за винагороду. Грати з молодшим, коли він у гарному настрої та батьки поруч – це одне. А залишитися з братом або сестричкою – які безупинно плачуть, коли батькам потрібно терміново піти у справі – зовсім інша картина. В останньому випадку старший відповідальний за безпеку молодшого – і до того ж абсолютно безмозглого «живчика». Давайте не забувати, що у підлітка своє, насичене життя, уроки, додаткові заняття в секціях або з репетитором, тому метушня з молодшим – це навантаження, робота.

Якщо ви просите первістка побути свідомою нянькою для молодшого, компенсуйте його роботу невеликою сумою грошей або розвагами. Наприклад, як нагороду можна піти зі старшою дитиною в кіно, на каток, зробити сюрприз.

Є більш здоровий підхід, коли допомога старшого не оплачується грошима, а експонується як домашні обов’язки. Але і при цьому потрібно обумовити з дитиною, коли і скільки за часом вона зможе вам допомагати.

Причина 4. Старші діти не винні, що ви народили собі ще спадкоємців і не розрахували сили на турботи про них. Багато батьків виправдовуються, що, мовляв, молодший був не запланований і з’явився несподівано, тому з його народженням довелося думати про більшу квартиру, про додаткову роботу або підробіток. В результаті батьки починають зловживати часом першої дитини і буквально завантажують її обов’язками няньки. Старша дитина змушена годувати, купати молодшого, садити на горщик, водити в дитячий садок і забирати ввечері додому, сидіти з молодшим вдома, поки не повернуться батьки.

Дитинства у старшої дитини немає, як і часу на себе, прогулянки та ігри з друзями – теж. Молодшого в такому випадку старший, м’яко кажучи, ненавидить, адже той забирає у нього весь вільний час.

Давайте домовимося: якщо не війна або катастрофа, то догляд за дітьми – це прямий обов’язок батьків.

Причина 5. Діти, яких навантажили турботами про молодших, в майбутньому зазнають труднощів із зачаттям дітей або не хочуть ставати батьками. Старші діти можуть допомагати в піклуванні про молодшого, але тільки добровільно і з задоволенням. Але ж часто доводиться спостерігати, як мама лає старшого за поведінку молодшого непосиди, який впав, забруднився, втратив іграшку і т.д. «Куди ти дивився ?! Тобі ж було сказано бути поруч з братом!», – повчає мама первістка. А йому самому лише сім років. Його самого ще треба няньчити…

Цей страх за життя молодшого під загрозою «розправи» батьків часом може виявитися причиною психологічного безпліддя. Дівчина хоче завагітніти, а не виходить, тому що глибоко в підсвідомості «сидить» спогад, як важко і страшно було з маленьким братом або сестрою тоді. Час минув, а страх залишився.

Буває, що дорослі первістки свідомо не хочуть народжувати своїх дітей через знання, що «стовбичить» в душі: «Діти – це надмірний тягар». Отож, якщо хочете мати онуків – виховуйте своїх дітей самі.

Total
11
Shares
Пример
Пример