Музика має дивовижну силу. Вона може заспокоювати, розбурхувати, лікувати і вводити людину в стан, близький до трансу.

Почнемо з загального питання: Що таке музика? Філософи вже не раз намагалися відповісти на це. Більшість людей просто скажуть: «Я зможу визначити, музика це чи ні, коли послухаю». У той же час наші уявлення про те, що таке музика, дуже розпливчасті.

Найпростіші повторення звуків можуть привести до того, що ми почнемо сприймати їх як музику. Тому розумніше запитати не «що таке музика?», а «що ми сприймаємо як музику?». І, судячи з усього, відповіддю буде «те, що ми слухаємо знов і знов».

Психологи довели, що люди більш полюбляють ті явища, з якими вони вже мали справу, ще в 1960-х роках, коли Роберт Зайонц відкрив ефект «знайомості»: людям більше подобається предмет, якщо вони його до цього бачили.

Людина думає, що їй легше сприймати предмет не через те, що вона з ним уже знайома, а через якусь позитивну якість, якою цей предмет наділений. Цей ефект працює і в музиці, але з часом з’явилися докази, що справа не тільки в ньому.

Повторюваності в музиці дійсно багато. Дослідники вважають повторюваність однією з універсальних характеристик музики в усьому світі. А за оцінкою музикознавця Девіда Херона з Університету штату Огайо, ми слухаємо вже знайомі нам уривки музики 90% часу. А ще в нашій голові застряють ті уривки, які ми чуємо в ній знову і знову, що ще раз доводить, наскільки важлива повторюваність.

Повторюваність – це настільки важливий елемент музики, що він може перетворити «немузичні» звуки в «музичні». Візьмемо відкриття психолога Діани Дойч з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго. У 1995 році вона відкрила ілюзію перетворення мови в пісню.

Людина чує фразу, а після неї – уривок фрази, який повторюється кілька разів, і у неї створюється враження, що мова перетворилася в спів. Ця ілюзія показує, що повторюваність впливає на наше сприйняття таким чином, що ми починаємо думати, ніби слухаємо не запис мови, а пісню. Переконайтеся самі:

Повторюваність призводить до того, що ми починаємо звертати увагу не на зміст сказаного, а на висоту тонів і ритміку. Більш того, ми не просто пасивно слухаємо музику, а стаємо активними учасниками процесу в нашій уяві.

Слово, яке повторюють вголос багато разів, втрачає значення і перетворюється в набір безглуздих звуків. Повторюваність безпосередньо пов’язана і з поняттям ритуалу, тому багато людей говорять, що коли грає улюблена музика, вони ніби “розчиняються” в ній.

Чи може музика обходитися без повторюваності? Звичайно, може, але наші дослідження показали, що люди будуть сприймати її гірше. Ми дали послухати студентам, які не мали музичної освіти, роботи композиторів XX століття Лучано Беріо та Елліотта Картера, які навмисно відмовлялися від повторюваності.

Випробовувані почули як оригінальні версії композицій, так і змінені, куди ми додали повторюваність. Хоча другі уривки повинні були звучати неприродно, студентам вони сподобалися більше. Також вони заявили, що ці уривки, якщо порівнювати їх з оригінальними, з більшою ймовірністю склав не комп’ютер, а людина.

В іншому експерименті психолог Карлос Перейра і його колеги з університету Хельсінкі показали, що коли ми слухаємо більш знайому нам музику, ділянки головного мозку, що відповідають за емоції, проявляють більшу активність.

Приєднуйтесь до групи Вар’ят в Facebook і стежте за оновленнями. З нами цікаво!