Тобто, це здатність до осмисленої реакції і готовність людини зустрітися з результатом своєї дії.

Начебто страшно не звучить. Але… Дивно, але більшість людей, чуючи слово “відповідальність”, утискують в стілець, різко опускають плечі, як ніби на них тисне важкий тягар.

Деякі занурюються в почуття провини і власної нікчемності, чекають покарання і осуду від інших, а то й карають себе самі. Фрази таких людей: “Я ні на що не здатний, нічого не можу зробити, я нічого не вартий в цьому житті”.

Деякі, навпаки, починають старанно виправдовуватися, звинувачуючи всіх навколо і приписуючи свою поведінку обставинам, поведінці інших людей, політиці держави, збігом обставин.

Типові фрази таких людей: “Це все через…”, “Звичайно, вам щастить, а у мене…”. А ще у людей є улюблена гра: “Якби ж, тоді – так, але…”.

Якщо ви помічали за собою одну зописаних вище стратегій поведінки – ваше поняття відповідальності дуже спотворене.

Що це означає? І чому це відбувається?

Як правило, всі наші стратегії поведінки родом з дитинства. Тож коріння варто шукати там. Але точно не заради того, щоб перекинути відповідальність і вину на близьких. А щоб побачити, з чого це почалося і як сформувалося. А далі – взяти на себе все ту ж горезвісну відповідальність і почати змінювати себе і своє життя.

Наведу кілька прикладів реакцій батьків, на дитячі самостійні вчинки, які вбивають відповідальність і породжують провину.

Приклад перший.

Ви хочете налити самі молоко і його розливаєте. Реакцією більшості мам буде незадоволене обличчя, фрази, що соромлять і звинувачують: “Ну як же ти міг? А мені тепер прибирати? Навіщо брався, якщо не можеш! Я так і знала! Я ж тобі казала!”

Далі мама скорботно миє стіл, а дитина залишається з виною і соромом, які неможливо спокутувати. Або ще гірше – отримує покарання або ігнорування з боку дорослих. Ось вам зв’язка відповідальність-вина готова. Якщо мама буде поводитися так постійно, чи захочеться дитині проявляти самостійність і брати на себе відповідальність? Скоріш за все ні. У мами краще виходить, ось нехай вона і робить. Все одно добре у мене не вийде, тож і намагатися не буду.

Як же було б правильно вчинити мамі? Все просто. Сказати: “Молодець, ти спробував, у тебе добре вийшло, але трохи розлилося молока і на стіл – витри, будь ласка”.

Якщо дитина маленька – дати ганчірочку і допомогти, але не робити за неї. Так, і не зашкодить дитині за самостійність подякувати. Адже саме так вона вчиться розуміти, що за її дією є наслідки. І якщо наслідки негативні – їх потрібно усунути. Але ніхто не буде її звинувачувати і соромити.

Приклад другий.

Дитина наважується щось зробити, але отримує негативний результат, на який не розраховувала. І найгірше, що можна зробити в цей момент – це сказати: “Ну, так ти сам винен. Я ж тебе попереджала” або “Я так і знала, що цим закінчиться”.

Мені можуть заперечити, мовляв, як же інакше дитина зрозуміє, що вона не права? Погоджуся, непогано було б, щоб дитина зробила висновок. Але не тоді, коли їй і так погано і вона потребує підтримки і схвалення, а коли вона заспокоїться і у неї з’явиться можливість обговорити причинно-наслідкові зв’язки.

Саме розуміння цих зв’язків – своїх дій і результату – може говорити про зрілість людини. Про те, що вона визнає, що зробила, і бачить наслідки.

Але, що робити, якщо ці наслідки далекі від того, що хотілося б отримати? Що тоді робити? Діяти.

Усувати наслідки: образив когось – вибачся, прогорів бізнес – сумно, але почни спочатку. Так робить людина, яка відчуває відповідальність за себе і своє життя – вона діє. Людина у вині буде сидіти на місці: ненавидіти себе і оточуючих, але так і не спробує щось зробити. Вона чекатиме покарання або нападатиме на інших – тут все залежить від сімейних сценаріїв.

“Але чому я повинен діяти і вирішувати? Я втомився (а) від постійної відповідальності – я хочу, щоб хтось інший вирішив”, – такі фрази я чую постійно, особливо від жінок.

Зрозуміло, що всім нам іноді хочеться, як страусові, заховати голову в пісок і щоб хтось вирішив все за нас, але це інфантильна, дитяча позиція. І, віддаючи відповідальність іншим, ви віддаєте і свою силу. Ви віддаєте право на ваше життя іншим і контроль над вами іншим – а це саме собою злочин.

Адже ми приходимо в цей світ з достатніми силами для відповідального життя! А якщо у вас не вистачає сил і енергії придивіться – може ви вже давно тягнете відповідальність не тільки за себе, а ще й “за того хлопця”. Або, навпаки, віддали всю свою силу іншим.

Пам’ятайте, це справа кожного з нас – нести відповідальність за себе, свої вчинки, і за життя (природно, за винятком маленьких дітей).

Прощаючись з виною, ви даєте собі свободу дії. А діючи, знаходите силу і стаєте господарем власного життя.

Total
4
Shares
Пример
Пример