Психологія

Чому людина так сильно переживає після образи

Письменник Михайло Зощенко відвідав звіринець. У старі часи звіринці були дуже жорстоким місцем, на жаль. І ось в клітці сиділи бабуїни, займалися своїми мавп’ячими справами. І якийсь хуліган взяв і вдарив бабуїна палицею по морді. Розважився так. Бабуїн прийшов в лють, почав стрибати зі скель. Йому було боляче. Тут жаліслива дама дала мавпі гроно винограду на втіху. І бабуїн миттєво заспокоївся, сів і став з апетитом солодкі ягоди їсти.

Письменник засмутився і ось про що подумав: якби його вдарили палицею по морді, а потім дали б виноград, він би всю ніч не спав. Переживав би. І не став би їсти виноград; який там апетит після такого образливого удару? Він би тихенько плакав в подушку, знемагав би від безсилої образи, думав би про помсту… А бабуїн заспокоївся і тут же забув про удар. Ось це міцна здорова психіка. Ось так і треба. Так і вчать деякі психологи: вас вдарили, а ви пригостили виноградом і забудьте про те, що сталося!

Але людина – не бідна мавпа, замкнена в клітці. У людини є почуття гідності, – тому і можна людину образити, зачепити, заподіяти страждання навіть без палиці. Особливо, якщо замкнена людина в клітці, не може відповісти кривдникові і змушена терпіти удари день у день. Розумієте, психічно здорова людина реагує на образу. Втрачає сон, апетит, переживає, думає, мучиться… І не треба її повчати і схиляти до байдужості, це ненормально. І вчити перемикати увагу з удару на виноград – теж ненормально. «Ну і що, що вас принизили публічно? Вам же за це заплатили і дали поїсти!», – це неправильні слова. Людина переживає і мучиться. Можна допомогти їй так: роз’яснити сенс вчинку кривдника. Допомогти виробити стратегію захисту. Або допомогти зрозуміти: з клітки треба бігти, поки не пізно. Навіть якщо добре годують.
А знецінювати переживання не треба. Це нормально – відчувати адекватні почуття, біль і образу. Адже саме ці почуття змушують нас щось робити, якось вирішувати ситуацію. Захищатися, шукати вихід з клітини, відходити на безпечну відстань … І бабуїн не так-то дурний і примітивний, як здалося письменнику. Просто він не міг з клітки втекти, ось і їв виноград, що ж йому ще залишалося? У природі хуліган гірко пошкодував би про свій удар. Мавпа б неодмінно дала здачі. Та й в житті садист пошкодує обов’язково. Звичка бити інших призведе до сумних наслідків. Безкарність розпускає і позбавляє обережності.

Так що переживання, рефлексія – це абсолютно нормально для розвиненої духовно людини. Це стимул для того, щоб шукати шляхи вирішення проблеми, ось і все. І зробити так, щоб нікому не повадно було бити вас словами або вчинками. А вчити не реагувати – що ж. Це теж корисно, напевно. Для тих, хто вирішив провести в клітці все своє життя. Все ж в клітці безпечно і іноді можуть дати виноградик…

За матеріалами