Цікаве

Чи потрібно боятися робити помилки?

Пам’ятаємо, в школі бездоганно-високо оцінюється безпомилковість. І тренінг, що складається із певної кількості уроків для того і даний. Вивчи і не помиляйся. Добре вчишся, ніколи не помилишся і… далеко підеш.

Підписуйся на нашу сторінку у Фейсбуці!

Але життя більш жорстокий учитель. Реальність ставить підніжку, а не стелить… «килимову доріжку». І щось починає «сипатися на голову» абсолютно незрозуміле, неймовірне, незнане раніше. Життя чомусь схильне створювати можливості для здійснення помилок.

Оскільки більшість (хороших учнів) не навчені тому, як робити помилки і вчитися на них, то вони взагалі їх лякаються і… уникають. І не витягують уроки з них. Хіба не тому помилки, одні і ті ж, мають властивість – повторюватися?

Учень, що вчиться на помилках – змінює життя. І себе в ньому, відповідно отримує урок, Життям. Едісон, якби робив помилку і більше не повторив її, залишився б «як всі». Але, зробивши тисячу помилок, витягуючи уроки і «навчаючись», змінив життя… людства.

Досвід людства – це знання, накопичені і безпомилково викладені в бездоганних уроках. Мудрість – це придбане понад досвідом. Тобто, не тільки знання вчиненого правильно. Але і зроблені в процесі роботи помилки. Людина, що втікає від власних недоліків – не бачить їх. Не робить кроків ризикованих, свідомо уникає помилок – боїться зробити те, чого боїться.

Це, можливо, і є найбільша помилка.

Розумна людина, що зробила помилку, вдосконалюється, там де всі засмучуються. Але саме в ці хвилини кожен впізнає себе. Пізнає, хто він є насправді. Ми звинувачуємо всіх і вся: дружину, начальника, владу, долю, життя… Не визнаємо помилок, намагаючись зарити глибше їх. Виправдуємося: ех, якби мені… так я і не збирався, і не хотів і не хочу… Найгірше – це самообман: «Це не я», «Я цього не робив»… Реагуючи подібним чином на скоєне, на помилку, ми підпорядковуємо і розум, і тіло, і себе тому, на що звалюємо відповідальність. Як всі…

І лише людина, здатна взяти відповідальність на себе, зможе контролювати власне мислення. Побачити і оцінити ситуацію, справу, скоєне, життя, як і медаль, з обох сторін. А значить, зрозуміти безцінність уроку життя. Осягнути крупинку мудрості.

Життя любить людей, які, в підсумку, помиляються. Скільки відомих особистостей неодноразово провалювалося на іспитах. Історії відомо безліч людей, які отримували «незадовільно» і їх багато навіть серед лауреатів Нобелівської премії. Вони робили висновки і… примудрялися йти вперед.

Невдачі вчать більшого, ніж успіхи. Успіх п’янить, присипляє творчість. Відповідальність за невдачу зміцнює грунт для позитивного результату, стимулює творчість і генерує сили.

Там де «у всіх» з’являються образи і страхи, людина, що потерпіла невдачу починає знову і знову, щоб вчитися на помилках, не боятися невдач і жорсткості життя, дізнаючись, що для того і створена.  І людина не повертається назад, а розгортається і вдалину, і вшир, відкриває свою глибину і височінь… І стає прекрасною, заповнюється чудесами творчості. Мудрістю!..

За матеріалами