Стосунки

Чи можна бути вільним у шлюбі?

«Я жив в першому шлюбі 20 років і в другому – 8. Між ними була невелика перерва. Свободи відчути не встиг. А зараз я 5 років як один. І ти знаєш, зрозумів, як це здорово, бути вільним. І ось цей стан ні на що не проміняю!»

Таке визнання я почула від свого колеги – чудової милої людини. І так багато хотілося сказати, переконати. Але він вже не слухав. І недомовлене повисло в повітрі.

Я зустрічала багатьох людей зі сталою думкою про відсутність свободи в шлюбі. Наївшись сімейних труднощів, вони вибрали особистий спокій і свободу. Я їх розумію! І повністю підтримую. Я теж вибрала свободу. Відчула в цьому насолоду і ні на що її не проміняю!

Але є в нашому виборі одна відмінність. Моя свобода – в шлюбі. І смію стверджувати, що таке можливо.

І відразу кілька пояснень. Мій шлюб і моя незалежність зовсім не виключають любов і глибокі почуття до чоловіка. Більш того, наша обопільна безперешкодність тільки зміцнює відносини в родині. Нічим їх не пов’язує і не дає «по руках». Наша свобода – це не байдужість. І не розтрачання почуттів на чужих полях. І зовсім не безвідповідальність. А міцна любов і повна довіра.

Наша свобода – це вміння поважати особистий простір один одного. Дбайливе і трепетне ставлення до бажань, почуттів, планів і поведінки партнера, які можуть не збігатися з власною думкою.

Наша свобода – це відсутність претензій, моралей, та інших «незмінних атрибутів» сімейного життя. Кожен має можливість приймати рішення в односторонньому порядку і не звітувати за них. Ніхто не зобов’язаний пояснювати свої дії. Ніхто нікому нічого не винен.

Інша справа, що завжди присутня внутрішня любов, порядність, культура взаємин у сім’ї. У нашій культурі немає зрад, легковажності, безвідповідальності. Культура народжує добровільне бажання пояснити, порадитися або просто поговорити один з одним. Але нікому нічого не нав’язується. Все тільки з власної волі і бажанням.

Нам і в голову не прийде чинити всупереч або на зло. Ніхто ні від кого не тікає – просто нема чого. Адже і так відпускають. Не потрібно нічого доводити або в чомусь виправдовуватися. Тобі довіряють.

Подібні відносини в шлюбі склалися не відразу. А в моєму випадку шлях до них був тернистий і важкий. Але навіть коли пройдеш цей шлях, потрібно докласти подальші зусилля. Важливо «почекати» саме свою людину. Того, який близький тобі за переконаннями, вихованням, світоглядом. Того, якому ти готовий довіряти без оглядки. І відносини будувати з ним терпляче, без метань і істерик. Звикати, миритися, прощати і приймати його таким, яким він є.

Любиш розвиватися та отримувати нові знання та досвід поки усі навколо деградують? Тоді підписуйся на нашу спільноту у ФЕЙСБУЦІ! Не будь як всі! Підписуйся!

 

facebook.com/dyvosvit20

І тоді буде в родині простір. Кожному свій, такий, якого кожен потребує.

Складно в чомусь переконати людину зі сформованим думкою. Завжди знайдеться чим заперечити. Але тут головне – зрозуміти і відповісти собі чесно: чи готовий ти до розуміння іншого світу, цінностей, істин. Або не готовий. Але тоді і звинувачувати нікого.

За матеріалами