Психологія

Чи корисні муки совісті?

Які тільки епітети не затверджувались за минулим століттям: «століття кібернетики», «вік атомної енергії», «вік науково-технічної революції»… Звичайно, приклеювати ярлик до нового 21 століття за молодістю його років ще рано, проте фахівці в багатьох областях великої науки неоднозначно кажуть, що це «вік психології».

Перевантаження інформацією, неспокійний ритм життя, відірваність від природи і інші плоди цивілізації обертаються для людей поганим настроєм, втомою, пригніченістю, відчуттям неблагополуччя. У цій обстановці легко переконатися, що звичні гігієнічні поради мити руки перед їжею, провітрювати кімнату і займатися ранковою гімнастикою виявляються явно недостатніми для профілактики багатьох захворювань, в тому числі і «нервових».

Вчені стверджують, що необхідність в зміцненні людської психіки не просто назріла: людство в цьому плані йде з невеликим запізненням від розвитку техніки. І тільки поширенням аутотренінгу це завдання не вирішити. Віддаючи належне цьому методу, потрібно все ж зазначити, що він обходить стороною один з важливих принципів – принцип згоди з власною совістю. А цей принцип відіграє не останню роль в лікуванні і профілактиці багатьох захворювань, що виникають «на нервовому ґрунті».

Не секрет, що народна медицина завжди вважала хворобою порушення балансу між «чистотою тіла» і «чистотою душі» (іншими словами, совісті, стану нашого внутрішнього Я). А домовитися з собою не кожному буває під силу. Навіть якщо людині на рівні поверхневої свідомості і здається, що у неї «все під контролем», її Я часто буває з нею не погоджується. І чим більше ця людина витрачає сил на залагодження свого внутрішнього конфлікту, тим більше вона штовхає своє фізичне тіло в болото хвороб.

Доктор медичних наук, професор Л. П. Гримак в своїх дослідженнях, присвячених резервам людської психіки, цитує англійського письменника Генрі Філдінга:

Тому, чия совість нечиста,
Не приховать провини.
Кричать очі, колять уста
Мовчать всюди він повинен.

«До цього слід додати, – продовжує свою думку професор, – що кричать не тільки очі, кричить нервова система, кричить весь організм, кричить неодмінно, навіть якщо людина свідомо намагається не чути цього крику. Тут виявляється безсилий будь-який аутотренінг, так як причина травми – це явище значно більш високого порядку і не може бути підвладне аутогенному тренуванню – щодо більш низького рівня регуляції.

Багатовіковий досвід народної мудрості вчить, що послабити такого роду психічний стрес можна тільки шляхом відвертого визнання і спокутування своєї провини”.

Ось так: покаяння як ліки визнають навіть високі вчені мужі. А деякі особистості досі ставлять під сумнів матеріальність совісті, вважаючи її лише абстрактним поняттям.

Але, можливо, це відбувається до певного часу, поки саме їх совість не доведе, що вона – дієвий психічний фактор, який впливає на настрій і самопочуття, а значить, і на здоров’я. Висновок абсолютно простий: моральна чистота людини дуже важлива в профілактиці захворювань, що викликаються психічним стресом.

Саме в чесності вчинків реалізується чарівне по доброчинності свого впливу на організм почуття захищеності людського Я. Зверніть увагу! Мова йде не стільки про глобальні духовні цінності, скільки про чесність по відношенню до внутрішнього Я, тобто обумовлюються умови, при яких моральні підвалини конкретної особистості не порушені. Для порівняння: хтось може займатися «самоїдством» через випадкову грубу фразу, а для іншого, щоб прийти до покаяння за вбивство, буде потрібно не один десяток років.

Це почуття народжує впевненість в своїх силах, підвищує психічну стійкість людини. Отже, нам всього-на-всього потрібно лише жити в мирі з собою.

За матеріалами