Саморозвиток

Бути собою – найбільша сміливість

Багато хто не знає, які вони є насправді. Ми так довго прикидалися. Так довго носили маски і виконували ролі. Дбали про те, що про нас подумають. Підбудовувалися. Здавалися в полон. Викидали білі прапори.

Втискувалися в чужі штани і плащі. Намагалися виправдати чиїсь очікування. Згодом усвідомили, що маски приросли намертво, а хто за ними – незрозуміло.

Відразу після закінчення інституту я дуже захопилася вальдорфською педагогікою. Скуповувала книги Рудольфа Штайнера і спостерігала за заняттями в єдиному вальдорфському дитячому саду. Найбільше мене вразив урок живопису. Дітям не нав’язували, що вода виключно блакитна, пісок – жовтий, а листя – зелене.

Що сніговик – це три кола, а качка – овал і коло, з’єднані прямокутником. Кожен писав так, як бачив і відчував. Один хлопчик зобразив великою червоною плямою корову, що пасеться на лузі, а його сусід по парті синіми карлючками – свою сім’ю на прогулянці в зоопарку. Вихователь їх похвалила і дбайливо розвісила роботи.

Якась семирічна дівчинка запитала у мами, чим та займається на роботі.

– Вчу людей малювання.

Дочка розгубилася:

– Ти хочеш сказати, що люди забули, як це робиться?

Оскар Уайльд якось сказав: “Будь собою, всі інші ролі вже розібрали”. Особисто я довгий час намагалася бути хорошою, ввічливою, ненав’язливою, а насправді обожнюю заговорювати з незнайомими людьми в ліфті.

Можу звернутися з питанням: «А що у вас сьогодні на вечерю?» або «А ви знаєте, що до Нового року залишилося 88 днів?» чоловік від незручності втискається в стіну і вдає, що зі мною не знайомий. З «зацікавленим» видом читає щось в телефоні і натужно кашляє. Я ж в такі хвилини справжнісінька: і коли вбираються восени папугою в червоні колготи, жовте пальто і синій шарф, і коли дружу з усіма покоївками в готелі, і коли розгулюю по місту босоніж.

Моя знайома з якоїсь маніакальністю стежила за своєю мовою і манерами. Висловлювалася округлими літературними фразами, як вихованка інституту шляхетних дівчат на уроці етикету. По-перше, культуру мовлення прищеплювала мама – вчителька української мови, а по-друге, постійно виправляв чоловік – викладач мови в національному університеті. Згодом їй все набридло, з чоловіком розлучилася і перестала добирати слова. Деякі навіть почули на свою адресу: «Ідіть в жопу, панове».

Бути собою – це подвиг. Це означає дозволити собі думати, як думається, а не як правильно. Сміливо стверджувати, що «король голий». Жити за велінням свого серця, а не тітки Свєти, малювати своє сонце, а не Пікассо і озвучувати свої думки, а не свого кумира. Адже недарма казав один філософ: «Справа не в тому, щоб поміняти один нашийник на інший. Справа в тому, щоб перестати бути собакою».

За матеріалами

Любиш розвиватися та отримувати нові знання та досвід поки усі навколо деградують? Тоді підписуйся на нашу спільноту у ФЕЙСБУЦІ! Не будь як всі! Будь ліпшою. Будь розумнішою та мудрішою! Підписуйся!

 

facebook.com/dyvosvit20