Психологія

7 речей, які непомітно руйнують життя

Нерідко людина робить для себе дивне, на перший погляд, визнання – що вона не живе. Продовжуючи пити, їсти, спілкуватись, робити покупки, подорожувати, вона приходить до висновку, що не відчуває радості, що намагається заповнити всією цією активністю якусь внутрішню порожнечу…

При цьому кількість ніяк не переходить в якість, підвищення планки цілей лише вимотує і, досягнувши бажаного, людина скидається трудовий піт, так і не отримавши задоволення.

В даній статті коротко розглядаються основні сфери, проблеми з якими призводять до появи цієї внутрішньої порожнечі, яка, подібно до чорної діри або дементорам з Гаррі Поттера, висмоктує з нас життя і не дозволяє радіти. Так вже вийшло, що всі вони починаються на букву «С».

«Сім С» чому ми не живемо

«С» № 1: СТРАХИ

Існує два типи мотивації: «від» і «до». У першому випадку ми мотивовані, тому що тікаємо від усього небажаного в життя. В першу чергу це наші страхи.

Наполеон Хілл в своїй відомій праці «Думай і багатій» говорив про шість основних видів страху: страх критики, злиднів, втрати любові, хвороби, старості і смерті.

У будь-якому випадку страх є негативним мотиватором і завжди пов’язаний зі станом дискомфорту, опору, боротьби. Поки він є, ми витрачаємо на його підтримку безліч сил і життєвої енергії. Зрештою, це закріплюється у вигляді звичок, і ми настільки звикаємо жити в страху, що не можемо собі уявити своє життя без нього.

Позбавлення від страху – це необхідний крок, якщо ми хочемо перейти від існування до життя. Неможливо радіти, якщо носиш весь час на плечах мішок вагою п’ятдесят кілограмів. Навіть якщо настільки звик, що не помічаєш цю ношу…

«С» № 2: СПІВЗАЛЕЖНІСТЬ

Повноцінне життя неможливе без емоційної складової. Жити і не відчувати емоцій, перебуваючи немов за товстим склом часто призводить до пошуку об’єктів, які можуть заповнити цю внутрішню порожнечу.

Зовні це виглядає як ніби ми чіпляємося за щось або когось: їжу, алкоголь, секс, онлайн-ігри, старі відносини… Ми створюємо ілюзію життя, в якій можемо радіти і відчувати себе спокійно і комфортно.

Напевно, одне з кращих пояснень цьому процесові – закон зміщення Леонтьєва з істинного мотиву на проміжну мету. Наприклад, у нас був мотив «зняти стрес», і ми вибрали алкоголь як якийсь засіб досягнення бажаного. Однак, захопившись процесом, ми забули початковий мотив і виявилися, м’яко кажучи, не зовсім в бажаної точці.

Аналогічний механізм лежить в основі харчової, ігрової  і навіть любовної залежності. Погнавшись за міражем, ми кілька «загралися», думаючи, що в будь-який момент можемо зупинитися, але непомітно стали бранцями процесу досягнення, який став для нас новою метою.

Наявність в цій мережі уподобань іншої людини переводить залежність в співзалежність, що лише зміцнює  складну систему взаємовідносин. Остання забирає у людини якщо не все, то більшу частину сил, емоцій і часу, не дозволяючи спокійно жити і радіти.

«С» № 3: СЦЕНАРІЇ

Цей пункт займає особливе місце серед всіх інших причин, так як він, з одного боку, практично невловимий, а з іншого – надає мало не найбільш істотний вплив в питанні, чому ми не живемо.

Життєвий сценарій – це набір внутрішніх установок, правил, які відповідають на питання, як потрібно жити, як діяти і до чого прагнути в житті. Все це утворює своєрідну колію, по якій ми несвідомо йдемо. Наприклад, самий часто зустрічається сценарій має назву «поки не».

Поки ми не вивчимо ще дві мови або отримаємо три диплома, не можна претендувати на краще місце в житті…

Поки не вийдемо на рівень доходів Абрамовича, не зможемо розслабитися і отримувати задоволення від життя…

Суть будь-якого сценарію в його обумовленості. Ми чомусь повинні виконати якісь умови, часом зовсім нереальні. Нерідко ситуація складається як в казці, де поп робітницю наймав: «Хату випереш, двір прибереш, корів подоїш, в хліві поприбираєш і – спи-відпочивай!»

А часом і цих умов недостатньо, і ми, подібно Сізіфові, закотивши камінь на гору, починаємо процес заново. До речі, це ще один варіант життєвого сценарію під назвою «майже».

Сценарна обумовленість чимось нагадує попередній пункт про співзалежність, так як ми змушені ходити по замкненому колу, залишаючись прив’язаними до тієї життєвої колії, по якій абсолютно немає бажання рухатися далі.

«С» № 4: САМООЦІНКА

Самооцінка – це внутрішній образ самого себе, у якого є як форма, так і зміст. Дивно те, що цей образ не має нічого спільного з силою волі і формується виключно на те, як ми ставимося самі до себе.

Адже є люди, стабільно викликають у нас позитивні почуття і буквально притягають нас своєю силою, позитивом, внутрішнім світлом. Якщо ми самі не входимо в число цих щасливчиків, то можна говорити про проблеми з самооцінкою.

Максвел Мольц, будучи пластичним хірургом, виявив дивний ефект, який згодом описав у своїй книзі «Психокібернетика». Деякі люди, які зробили пластичні операції, все рівно були незадоволені собою, навіть після того, як їх обличчя стало в точності таким, як вони хотіли. М.Мольц пояснює це тим, що зміна фізичних параметрів тіла не привела до змін у внутрішньому образі самого себе.

Ми не можемо почати жити, поки не дозволимо собі це зробити. Ключ тут – це адекватна самооцінка, заснована на вираженні прийнятті, вдячності, подяки і любові по відношенню до себе.

«С» № 5: СІМ’Я

Сім’я визначає тих людей, які для нас є найважливішими в житті. Відносини з ними – це фундамент для всього іншого.

Проблеми, пов’язані з сім’єю або з її відсутністю нерідко дійсно подібні до тріщин у фундаменті будинку нашого життя. Залишаючи їх без уваги, ми продовжуємо будувати будинок, який може почати розгойдуватися. Якщо ми будемо і далі закривати на це очі, то в будь-який момент може статися обвал конструкцій, якими б правильними і бездоганними вони нам не здавалися.

Взаємні образи, недомовленість, гнів у відносинах завдають нам серйозні психологічні травми, підживлюючи наше тіло болю і витісняючи з життя любов.

Нерідко подібні проблеми в стосунках виникають буквально на очах, стрімко змінюючи наше життя. Часто це є наслідком того, що ми сприймаємо сім’ю і відносини як щось статичне, як, наприклад, фотографію багаторічної давності, коли все було добре.

Однак родина подібна до живого організму, який постійно розвивається і вимагає вкладення сил, часу і, звичайно, любові. Якщо люди в нашому найближчому оточенні нещасливі, а ми не помічаємо цього, не намагаємося або не можемо їм допомогти, ми не почнемо жити і радіти самі.

«С» № 6: САМОРЕАЛІЗАЦІЯ

Кожен з нас прагне до самовираження в тій чи іншій мірі. Якщо завдання «знайти своє місце під сонцем» здається нездійсненним, це говорить про наявність перешкод, що заважають процесу самовираження.

Нерідко це ті «С», про які ми говорили, особливо з першої «трійки». Страхи, співзалежності та сценарна обумовленість тримають людину в щільних лещатах, де вона нерідко забуває про те, що у неї є свої власні, а не чужі бажання і цінності.

Проблема з самореалізацією часто говорить про те, що людина живе не своїм життям, прагне прислухатися до чиєїсь авторитетної думки, зробити все «правильно». Це, безумовно, допомагає адаптуватися в суспільстві, отримати визнання і схвалення. Але з часом приходить розуміння того, що біг в білячому колесі ніяк не наближає до дійсно щасливого життя.

Самореалізація пов’язана з проявом найбільш глибоких цінностей людини. У піраміді потреб Маслоу вона відповідає її «верхівці», де знаходиться потреба в самоактуалізації. Але на такому високому рівні «обман» неможливий, неможливо переконати себе, що та чи інша справу твоя, якщо внутрішньо відчувається протест або все та ж пустота…

«С» № 7: СЕНС

Останній пункт проблем, які не дають нам жити, пов’язаний зі змістом, точніше з відчуттям його відсутності.
Часто втрата сенсу відбувається в результаті дії проблем з попередніми «С», які ми розглянули вище, і є своєрідним індикатором. Незважаючи на те, що подібне відчуття здається невизначеним і часом всеосяжним, у нього є цілком конкретна причина.

Ключовий момент тут – втрата зв’язку з найважливішою людиною в нашому житті, тобто з самим собою.
Зраду перед кимось часто ми сприймаємо як злочин, тільки якщо це не стосується нас самих. Зрадити себе, піти проти своїх цінностей не здається чимось незвичайним.

Перетерпимо… Переживемо… Не цього разу…

Занадто тонка і незрима межа, за якою ми починаємо втрачати зв’язок з собою. Втрачати самих себе. Відчуття сенсу не є чимось новим або чимось неймовірно складним, що вимагає посиленого осягнення. Навпаки, це відчуття, яке саме по собі дуже знайоме, просто і зрозуміло. Як яскравий момент з дитинства. Як момент осяяння. Як повернення додому…

За матеріалами

Любиш розвиватися та отримувати нові знання та досвід поки усі навколо деградують? Тоді підписуйся на нашу спільноту у ФЕЙСБУЦІ! Не будь як всі! Будь ліпшою. Будь розумнішою та мудрішою! Підписуйся!

 

facebook.com/dyvosvit20