Психологія

7 порад як впоратися з бойкотом дорослій людині

Бойкот – різновид витонченого психологічного насильства. Тобто, з одного боку, на вас не кричать, не погрожують, не здійснюються ніяких агресивних дій (те, що можна було б кваліфікувати вже в рамках кримінального кодексу), але одночасно – вас переводять навмисною відстороненістю, холодною байдужістю. Дають зрозуміти, що вас немає, ви – нуль.

Підписуйся на нашу сторінку у Фейсбуці!

Звичайно, ігнорування діє у багато разів сильніше, ніж прилюдний обмін образливими словами  в присутності сторонніх. Адже всім зрозуміло: хам і людина, що матюкається – грубіяни – це хами,  що знаходиться нижче рівня цивілізованої особистості. А ось ініціатор бойкоту – це зовсім інше: Контролер, Повелитель і Суддя… Ну, так цю людину сприймає слухняне оточення. Звичайно, він впивається відчуттям переваги своєї волі над іншими.

Для жертви бойкот починається раптово. Тобто картина така. Буденний ранок, всі поспішають розташуватися за своїми робочими столами. І тут хтось помічає, що з ним демонстративно не вітаються, відвертаються, навіть просторово ігнорують (намагаються поруч не стояти, відійти на деяку відстань, повернутися спиною).

Жертва «гри в мовчанку» – в шоці! Вона навіть не підозрювала про можливе цькування, адже з нею не говорили про те, що вона чимось когось не влаштовує, не висували ніяких претензій. Вважається – сама повинна здогадатися. Це створює величезний психологічний дискомфорт, вибиває людину з колії.

Приклад з життя. Офіс, що складається з немолодих, досвідчених співробітників. Приходить вчорашня випускниця, шеф бере її на випробувальний термін. Вона всіх боїться, хвилюється, намагається сподобатися; крім того, вдома у неї піврічна дитина зі свекрухою. Загалом, суцільний стрес.

І ось якось увечері, під час дощу, шеф пропонує їй підвезти її додому на його службовій машині. Шофер, мабуть, розповідає про це вдома дружині, а та (прибиральниця в нашому офісі) «доповідає» співробітницям. Вранці з дівчинкою ніхто не розмовляє.

Приходжу на годину пізніше (професору не пристало мчати щодуху, щоб встигнути до восьми) і бачу картину: плаче практикантка і зарозуміло обходять її стіл в мовчанні наші «офісні тітки». Користуючись своїм незаперечним авторитетом, говорю з нею. Вона щиро не розуміє, в чому справа. Пізніше з’ясувалося, її запідозрили в заграванні з шефом. Що ж…

У бойкот завжди беруть участь три сторони:

• підбурювач (це саме він ініціював бойкот і намовляв всіх інших до цього) разом з натовпом угодовців;
• жертва;
• і та мала частина порядних і, одночасно, впевнених в собі людей, які це не підтримали.

Що відчуває людина, що піддалася бойкоту?

1. Сором («я нічого не варта, раз зі мною можуть так запросто припинити спілкування», «всі ці люди, як виявилось, зневажали мене»).
2. Відчай від раптового емоційного вакууму (як в дитинстві, коли, розсердившись, мама залишала в кімнаті одного або діти на майданчику говорили: «Ти поганий, ми не будемо з тобою дружити»).
3. Страх, що це ніколи не закінчиться.
4. Провину за реальні чи вигадані провини.
5. Жалість до себе за свою «самотність» (також з дитинства).
6. Ненависть до ініціатора бойкоту (неконструктивні почуття).
7. Бажання піти негайно, покинути цю зону відчуження, зникнути.

Важко ще й тому, що жертві нема у кого спитати, чому з нею так роблять. Вона перебирає десятки варіантів, щоб докопатися до того, що сталося.

Нерідко до бойкоту вдаються члени сім’ї, які домовляються між собою щодо когось одного. Їм здається, що якщо вони не будуть з кимось із рідних розмовляти, то ця людина змінить свою поведінку або зробить так, як вони хочуть.

Чинити так – величезна помилка. Коли ви відштовхуєте або ігноруєте когось, то домагаєтеся лише одному – руйнуванню ваших відносин.

Які мотиви керують ініціатором бойкоту?

• нарешті самоствердитися за рахунок новачка / людини, що помилилась / має якісь риси підвищеної уразливості;
• відреагувати на заздрість (бойкот оголошується найкрасивішій дівчині в групі або найталановитішому здобувачу);
• відновити колишній авторитет (цькування замислюють люди, що «віджили своє», офісні пенсіонери);
• згуртувати навколо себе колег;
• раз і назавжди вижити «неугодного» співробітника з колективу;
• позбутися людини, що має неприємні характерологічні особливості (нелагідність, уїдливість, зайві хвастощі, ігнорування корпоративних трапез і т. п.).

Що робити жертві?

1. Варто проаналізувати всі ваші комунікативні навички з оточуючими, адже першопричиною, з більшою часткою ймовірності, є неправильна стратегія поведінки або глибинний страх, зчитування любителями самоствердитися за чужий рахунок.
2. Припинити жаліти себе. Жалість – згубне почуття, яке скочує вас в болото бездіяльності.
3. Освоїти нові, гармонійні моделі поведінки і методи взаємодії з оточуючими (з рідними, колегами, з друзями).
4. Попросіть шанованого всіма співробітника, не замішаного в бойкоті, як-небудь залишитися після роботи, скажіть, що вам треба з ним порадитися. Запитайте, чи не знає він, в чому справа? І головне, попросіть поради, як налагодити стосунки з оточуючими.
5. Протидійте джерелу, ніколи надалі не спілкуйтеся з цією людиною, вирішивши, що вона більше не гідна вашої уваги.
6. Якщо ви досить витривалі, ставтеся до поведінки групи наступним чином: «Я навіть не помітив».
7. Почніть прикладати ще більші зусилля в напрямку бажаного, йти вперед, активно перетворювати все так, як хочеться.

Ніколи не сумнівайтеся в собі, в тому, що ви самі по собі цінні, не шукайте підтвердження цьому факту ззовні, особливо від тих, хто сам нічого з себе не представляє.

За матеріалами