Психологія

7 помилок життєвого сценарію

Розподіляючи свої внутрішні ресурси (фізичні можливості, силу духу, час життя, розумові і практичні знання і навички) між різними сферами буття, ми завжди чомусь одному надаємо перевагу. І тут у кожного свої пріоритети: сім’я, професія, побутове обслуговування рідних, захоплення, саморозвиток, турбота про фінансовий прибуток, створення іміджу і робота над зовнішністю.

Підписуйся на нашу сторінку у Фейсбуці!

Охопити всі сфери неможливо, та це й суперечило б законам психіки людини. Але і значний «перекіс» у якусь одну сторону призводить до створення життєвого сценарію з карикатурною подобою: примітивної домогосподарки, розсіяного вченого з дивакуватими манерами, холодного і розважливого бізнесмена з доларовими блиском в очах, «фітоняші» та ін.

Щоб уникнути цього явища, необхідно час від часу зупинятися, створювати «внутрішню тишу» і питати себе: «Чому або кому я присвячую своє життя?»

Добре, якщо домінують 2-3 сфери, наприклад: сім’я, професія, захоплення (якийсь вид творчості або подорожі, турбота про домашнього вихованця і т. д.).

Типові помилки:

1. «Я присвятила себе чоловікові». А якщо він піде? До іншої жінки, наприклад. Не всім подобається бачити поряд з собою «віддану служницю», яку з часом починаєш соромитися. Або чоловік помре від хвороби, нещасного випадку. З чим тоді в душі залишиться жінка? Наодинці зі спогадами і альбомом фотографій?

2. «Я живу заради професії». З одного боку, похвально. Всі великі люди увійшли в історію саме завдяки «одержимості» обраною справою, високою самовіддачею, пожертвувавши нерідко і сімейними узами, і іншими захопленнями. Вони сконцентрувалися на одній меті – розвинути свої здібності, «розігнати» творчу міць по максимуму, залишити після себе слід.
Але якщо у вас не вийде? Якщо через 20-30 років після закінчення вузу ви як і раніше будете «хорошим працівником» – і тільки? Чим втішити себе в старості? Чому порадіти?
Тому, крім захопленості роботою, створіть в своєму життєвому просторі ще 2-3 сфери, які будуть мотивувати вас до розвитку, дарувати радість і натхнення.

3. «Я живу заради дітей». На жаль, така любов нерідко буває надмірною, контролюючою, вкрай болісною для дитини. «Удушення любов’ю». Звідси – прагнення вже дорослого «малюка» якомога швидше звільнитися з-під дріб’язкової гіперопіки, відсутність подяки. Тісно пов’язане з комплексом «яжемати».

4. «Я присвячую себе здоровому способу життя». Так звана «параноя здоров’я». Зазвичай закінчується самотністю і глибоким розчаруванням в марних спробах «обдурити природу». В кінці життя – численні хронічні захворювання, депресивні стани, конфліктність у відносинах.

5. «Я хочу заробляти більше всіх». Комплекс «скупого лицаря». Рабське підпорядкування «золотому теляті». У підсумку – спроби купити любов, дружбу, інші прихильності.

6. «Я присвятила себе служінню своїй красі». Майже кожен день – косметичні процедури, спортзал, консультації з дієтологом і стилістом. Викладання фото в соцмережах. Засмучення з приводу того, що хтось виглядає краще, молодше, привабливіше. Відсутність помітних «стрибків» в плані здобуття популярності, соціального визнання. Враження оточуючих – «така ж, як і тисячі інших».

7. «Я присвятила себе догляду за старими батьками». Кинула вуз, роботу, відносини, перетворилася в доглядальницю. Якщо батьки прийняли це – то, швидше за все, вони егоїстичні люди, які виховали собі «няньку». Якщо по-справжньому люблять свою дитину – то ніколи не приймуть цієї жертви.

Взагалі, подібних «присвят» чимало, і кожен знаходить в них (спочатку) щось привабливе.

Не варто забувати, що людське життя – багатогранне, і за якісь 60-70 років нам потрібно встигнути багато: пізнати світ, отримати професію, відчути захоплення любові, стати батьками, знайти мету і сенс життя, залишити свій слід на величезному полотні буття.

За матеріалами