Є такі фільми, які після одного перегляду залишаються з тобою на все життя, стають частиною твого життєвого досвіду і світогляду.

Їх небагато.

І безумовно, у кожного глядача такий список буде унікальним, своїм власним.

Ось, наприклад, мій список.

Дружина каже, я – мізантроп, можливо, мій вибір фільмів це відображає 🙂

Список далеко не повний, звичайно ж. У різні роки мене вражали різні фільми.

Я постарався для цього посту згадати ті, які, як мені здається, справили найбільший вплив на мій світогляд.

Ностальгія

Режисер – Андрій Тарковський

1983 рік


ностальгія

Російський письменник приїжджає в Італію писати біографію композитора минулого століття. І знайомиться з італійцем, який тримав свою сім’ю замкненою в будинку, щоб врятувати їх від кінця світу. А ще він доводить, що 1+1 зовсім не дорівнює двом…

Найпотужніший, на мій погляд, фільм геніального Тарковського. Він несе дивовижно просту та водночас складну думку про те, що порятунок світу залежить від кожного з нас. Тут і зараз. Що немає “маленьких” людей. Що ми всі відповідальні за те, що відбувається навколо.

Сцена зі свічкою в фіналі – імовірно, найсильніша з усього, що я бачив у кіно протягом свого життя.

Актор Олег Янковський казав, що міг би не зіграти в цьому житті нічого, крім цієї сцени, і все одно вважав би, що відбувся як актор.

2001: Космічна одіссея

Режисер – Стенлі Кубрик

1969 рік


2001: Космічна одіссея


Земляни знаходять на Місяці таємничий моноліт, який випускає сигнал до Юпітера. І відряджають туди експедицію. По дорозі в нападі параної божеволіє бортовий комп’ютер. А біля Юпітера виявляють інший моноліт, який становить собою таку собі зоряну браму…

Можливо, найвидатніший фантастичний фільм усіх часів. Але крім цього – Космічна одіссея розмірковує про сенс буття. Людина – не вінець творіння, а лише чийсь експеримент. Можливо, один з багатьох. А машини – наш власний експеримент, який рано чи пізно може нам дорого коштувати. Тому, можливо, ми шукаємо бога зовсім не там, де варто це робити.

Весна, літо, осінь, зима… і знову весна

Режисер – Кім Кі Дук

2003 рік


Весна, літо, осінь, зима... і знову весна


Старий монах виховує хлопчика на пагоді, яка дрейфує гірським озером. Учень пройде тернистий шлях, дізнавшись, що найголовніше покарання – завжди всередині, а шлях, навіть найзвивистіший, завжди веде в те місце, з якого починався…

Хтось скаже, що фільм зав’язаний на східній філософії, і західній людині він здасться не більше, ніж екзотикою. Але я не згоден з цим. Корейському режисерові вдалося мінімалістичним засобами показати, що пізнання сенсу життя – від початку безнадійна затія, але саме в цій безнадії і криється глибокий сенс.

Матриця

Режисери – Вачовські

1999 рік


матриця


Молодий хакер дізнається, що світ, у якому він живе, є ілюзією, створеною машинами, щоб підживлювати свідомість поневолених ними людей…

Матриця – це не просто дуже якісна фантастика. Це ще й дивовижна філософська притча про пошуки себе (знати свій шлях і пройти його – не одне й те саме…) і прекрасна історія про віру у свої можливості (немає ніякої ложки…).

Та й взагалі, у Матриці приховано безліч ідей і підтекстів. Роки минають, а глядачі і далі знаходять нові сенси. І я в тому числі. Коли-небудь напишу про це окремо.

Метелик

Режисер – Френк Шаффнер

1973 рік


метелик


Історія французького злодія, якого помилково засудили за вбивство. Він відбуває термін на островах Французької Гвінеї, роками здійснюючи спроби втечі. Врешті-решт його садять в особливу в’язницю на острові, з якого неможливо втекти. Але це не зупиняє людину, яка вважає, що немає нічого важливішого за свободу…

Дуже сильне кіно про те, що свобода – невід’ємна частина людської сутності. На мене фільм справив незабутнє враження багато років тому. І в різних життєвих ситуаціях я часто згадую його неймовірний фінал.

До речі, цього року вийшов римейк цього фільму. Його непогано знято, це не найгірший римейк в історії кіно, але до оригіналу йому – приблизно так само, як снікерсу до справжнього празького торта.

Кінець роману

Режисер – Ніл Джордан

1999 рік


кінець роману


Лондон часів Другої світової. У заміжньої жінки роман з іншим чоловіком. Під час бомбардування вона вирішила, що він загинув, і пішла на дивовижну угоду з Богом…

Один з моїх улюблених режисерів – Ніл Джордан – екранізував роман одного з моїх улюблених письменників – Грема Гріна.

Як і деякі інші книги Гріна, цю було присвячено конфлікту між земними і небесними цінностями. Режисер відмінно вловив цей задум.

Життя прекрасне

Режисер – Роберто Беніньї

1997 рік

Історія про батька, який намагається вижити в концтаборі разом зі своїм сином.

Італійський комік Роберто Беніньї у властивій собі манері від душі дуріє на екрані більшу частину часу, але за цією клоунадою криється філософська притча про те, що навіть у найпохмуріші і найжахливыші часи не можна втрачати надію.

Бо саме надія робить людину людиною.

Фінал цього фільму я вважаю однією з найсильніших сцен в історії світового кіно.

 

Пример
Пример