7 могутніх слів: «Не витрачай свою енергію на негативні ситуації»

Якось на вихідних мене відвідала сестра. Погоду складно було назвати придатною для прогулянки, але я все ж запропонувала їй пройтися, тому що кожен такий вихід виявлявся досить плідним. Я завжди поверталася додому в гарному настрої і з повними кишенями мудрості, якою вона ненароком ділилася зі мною.

Ця прогулянка не стала винятком. Десь на півдорозі я розповіла сестрі, як дозволила порушити мої особисті кордони, як на це відреагувала і як не почула від людей нічого у відповідь.

«Можливо, мені слід вжити заходів», – озвучила я свої думки.

На що сестра сказала мені 7 могутніх слів: «Не витрачай свою енергію на негативні ситуації». І з люблячим співчуттям додала, що всі ми є «колекціонерами», звиклими збирати речі. Але ця потреба в збиранні призводить до негативних наслідків, відбираючи у нас дорогоцінний час і енергію, які ми могли б витратити на щось дійсно важливе.

«Нічого не роби. Просто забудь», – підсумувала вона.

На той момент я не до кінця усвідомлювала всю серйозність її слів, але менш ніж через добу до мене, нарешті, дійшла вся глибина їх сенсу. Я готова була викинути свою енергію на те, що принесло б мені ще більше переживань і роботи.

Але я згадала пораду сестри: «Не витрачай свою енергію на негативні ситуації». Це змусило мене зупинитися… нічого не робити… і відпустити те, що трапилося.

Так, моя схильність до бажання вирішувати все і відразу була очевидною, навіть щодо тих речей, які мені нав’язували і про які я не просила. Але це було зовсім не можливістю присоромити себе за таку схильність. Ні, це було можливістю відсвяткувати мою зростаючу усвідомленість і той факт, що я не пішла шляхом саморуйнування. Ні, я вибрала турботу про себе і шлях внутрішнього умиротворення.

Так! Догоджання, проставлення галочок, визначення власної цінності по прийняттю, досягненням і продуктивності – тут замішано абсолютно все. Але тепер намагаюся прислухатися до голосу свого внутрішнього захисника.

Тепер мені набагато простіше вирішити, чого не потерплю, і відмовитися брати на себе відповідальність за те, як люди реагують на мої особисті кордони. Все це важка праця, і я безумовно не змінюся за одну ніч, але вже роблю перші кроки. І це допомагає мені як ніколи.

Чи дійсно я хочу продовжувати цю розмову?

Чи дійсно хочу влаштувати цю «пожежу»?

Чи дійсно хочу і далі мати справу з цією токсичністю?

Чи дійсно хочу і далі витрачати на це свою енергію?

Чи дійсно хочу відкрити скриньку Пандори?

Ні? Що ж, тоді я не стану викидати на це більше ні краплі своєї енергії і просто забуду.

Друзі, давайте будемо усвідомлено витрачати наші найцінніші ресурси. Тому що як тільки ми їх витратимо, повернути вже не вийде.

За матеріалами

Підписуйся на нашу сторінку у Фейсбуці!