Історії

5 історій про те, як люди самі відмовляються від багатства і успіху

Фінансові проблеми вибивають з колії навіть тих, хто все знає і розуміє, але … завищена важливість, негативні установки, сумніви і страхи заважають діяти адекватно, блокують енергію грошей, змушують вступати в битву з маятниками і програвати.

У цій статті ми розглянемо 5 історій людей, які могли стати багатими і успішними, але неусвідомлено вони вибрали інші, набагато менш привабливі лінії життя.

ІСТОРІЯ №1. Про завищені важливості

Жив-був один бізнесмен. І все у нього в житті складалося вдало. Спочатку він вивчився на програміста, потім став розробником мобільних додатків, потім заснував невелику компанію на п’ять робочих місць, яка незабаром розрослася до двадцяти. Підприємець намагався встигнути всюди: і додатки сам розробляв, і програмістів своїх контролював, і виступав в ролі менеджера проектів, і рекламою займався, і з замовниками особисто спілкувався. Справи йшли добре, додатки ставали дедалі популярнішими і приносили все більше грошей…

І ось тут би нашому герою зупинитися, видихнути, розслабитися. Злітати вперше за чотири роки у відпустку, погрітися на сонці, викупатися в океані, зарядитися енергією для нових ідей і проектів. Відпустити хватку, послабити контроль, делегувати частину своєї роботи співробітникам. Але ні, куди там. Він був упевнений, що варто йому лише на день відійти від справ – і вся компанія розвалиться. Далі більше. При найменшій невдачі наш бізнесмен починав нервувати, стискати кулаки, звинувачувати весь світ навколо і буквально вимагати від Всесвіту бажаного. Через два роки сталося саме те, чого він так боявся – успішний спочатку стартап розорився, і його засновник втратив все.

Але ж якби він умів розслаблятися і не завищувати важливість – міг би вивести компанію на рівень Apple, Facebook і інших гігантів ринку.

Чим вище важливість мети і бажання її досягти, тим більше невпевненість. Чим міцніша хватка контролю над собою і ситуацією, тим сильніша скутість. Чим більша тривога і неспокій, тим скоріше вони виправдовуються.

ІСТОРІЯ №2. Про рамки і стереотипи

Одна дівчина з дитинства мріяла стати художницею. Вона прекрасно малювала, особливо їй вдавалися портрети. Друзі та знайомі ставали героями її картин, отримували їх в подарунок і з радістю вішали у себе вдома на найпомітніших місцях. І всі, хто бачив ці картини, відзначали, як тонко і витончено передає її кисть думки, почуття і характер персонажа.

Дівчина вирішила поступити в художнє училище, щоб повністю розкрити свій талант і відточити майстерність, а потім облаштувати свою маленьку майстерню і писати картини вже на замовлення, для продажу. Однак її батьки всіма силами проти цього. «Художники завжди бідні, хочеш все життя прожити в злиднях? Кому потрібні ці картини? Порозважалася і годі, пора зайнятися справжньою справою!». В результаті дочка піддалася їх впливу, а також голосу розуму – і пішла вчитися на економіста. Все життя провела вона на ненависній роботі, та так і залишилася фахівцем середньої ланки – без великих грошей і досягнень.

А якби пішла за своєю мрією, відкинувши сумніви і закривши очі на нав’язані суспільством стереотипи – то стала б відомою художницею, яка продає кожну картину за десятки тисяч доларів.

Як тільки ви підете своєю дорогою, вам відкриються скарби світу. І тоді інші будуть на вас дивитися і дивуватися, як вам це вдалося. Дозвольте собі зухвалість наплювати на стереотипи. Дозвольте собі зухвалість повірити в безмежні можливості своєї душі.

ІСТОРІЯ №3. Про сумніви і страхи

Довгі роки чоловік пропрацював майстром в автосервісі і став висококласним фахівцем. Він накопичив певну суму грошей і вже збирався було відкрити власний автосервіс. Але тут же всі рідні, друзі та колеги почали активно його відмовляти: «Та ти що, та куди тобі! Бізнес не побудуєш без великих вкладень і зв’язків. Та й потім, це ж стільки ризиків, тільки втратиш все і в борги ще залізеш! У тебе нормальна робота, фіксований оклад, сиди і не висовуйся!».

Подумав-подумав наш герой, і подумки погодився з усіма аргументами. Дійсно – страшно почати, страшно все втратити. А тут, на найманій роботі, принаймні все звично і надійно. Взяв він накопичені гроші – і витратив їх на відпустку і новий автомобіль… Через п’ять років робота стала для нього ненависною, він почав випивати і втрачати свій професіоналізм, і в результаті колишнього майстра звільнили…

Але ж він міг стати власником процвітаючого автосервісу, якби не послухав інших, впорався зі своїми страхами і сумнівами, замінив всі негативні установки в підсвідомості на позитивні і почав робити кроки в бік обраної мети.

Як не боятися? – Знайти страховку, запасний шлях. Як не турбуватися і не тривожитися? – Діяти. Потенціали тривоги і занепокоєння розсіюються в дії.

ІСТОРІЯ №4. Про нереалізованість

Жінка всю себе присвятила вихованню дітей. У неї була прекрасна сім’я: вірний чоловік, син-школяр і малятко-дочка. І начебто все в житті добре, але десь всередині себе вона постійно відчувала незадоволеність, нереалізованість, незрозумілу тугу… Іноді до неї приходили подруги зі скаргами на свої проблеми – і завжди отримували підтримку, потрібні слова і поради, за які палко дякували героїні нашої історії.

У такі моменти їй здавалося, що вона чує тихий шепіт своєї душі: «У тебе дар допомагати людям, ти повинна стати психологом, хоча б спробуй…». Але голос розуму швидко його заглушав: «Дурниці. У мене немає на це часу, та й взагалі, який з мене психолог. Мені треба займатися будинком і дітьми!».

Якби жінка прислухалася до голосу душі і розкрила свій дар, то стала б популярним психологом або коучем, допомогла б десяткам жінок зберегти шлюб і стати щасливими, і сама б отримувала від цього величезне задоволення і радість.

У кожної людини є своя мета, на шляху до якої вона розкриває всі свої таланти і знаходить справжнє щастя…

ІСТОРІЯ №5. Про зону комфорту і обмежень

Жили-були двоє друзів. Обидва отримали блискучу освіту і одночасно зробили перші впевнені кроки по кар’єрних сходах. На перший погляд їх шляху були дуже схожі. Але один друг завжди бажав чогось більшого: зайняти посаду вище, купити автомобіль дорожче, заснувати свою справу, побудувати власний будинок… А другий цілком задовольнявся тим, що мав: його влаштовувала позиція менеджера середньої ланки без великої відповідальності і стресу, влаштовував автомобіль економ-класу і маленька, зате затишна квартира в багатоповерховому будинку.

Згодом друзі віддалилися один від одного і перестали спілкуватися, а через десять років випадково зустрілися. Виявилося, що один з них, той, хто завжди мав зухвалість мріяти про щось більше, вже став керівником великої міжнародної корпорації. А другий так і залишився менеджером середньої ланки.

Але якби він не побоявся розширити свою зону комфорту і прибрати з голови обмеження, які заважали йому рухатися далі і розвиватися, то цілком міг домогтися таких же успіхів, як його друг.

Кожен має право вибирати все, що йому завгодно, але далеко не кожен вірить, що це йому дозволено. Якщо ви відчуваєте невпевненість, приміряючи на себе запаморочливий успіх, багатство, славу, значить, це не входить в зону вашого комфорту. А те, що не входить в зону комфорту, нехай не відбудеться.

За матеріалами

Любиш розвиватися та отримувати нові знання та досвід поки усі навколо деградують? Тоді підписуйся на нашу спільноту у ФЕЙСБУЦІ! Не будь як всі! Будь ліпшою. Будь розумнішою та мудрішою! Підписуйся!

 

facebook.com/dyvosvit20