Психологія

3 типи людей з високим інтелектом, які потрапляють в розряд «невдах»

Невдаха людина чи ні – вирішувати тільки їй. Всі домисли оточуючих – лише їх суб’єктивна думка. Звичайно, є і соціальні критерії.

Підписуйся на нашу сторінку у Фейсбуці!

Наприклад, коли ми добре знаємо людину, її рівень, таланти і стартові можливості. Захоплюємося ними навіть – в школі, у вузі. Очікуємо височенних досягнень, милуємося з боку, а потім зустрічаємо… вантажником на овочевій базі або таксистом. Виходить, інтелект, здібності, рівень знань не отримали виходу. Щось застопорилося, пішло не так…

Можна спостерігати три типи таких людей.

1. Щедро обдаровані від природи, «улюбленці богів», можна сказати. Поєднання розуму, чарівності, душевної тонкості. Різноманіття талантів. Сім’я, що має ресурси для розвитку такої дитини. З дитинства її налаштовують на блискучу кар’єру, особисте щастя, купання в розкоші.

І ось тут помилка! Все такій людині дається без проблем, як за помахом чарівної палички, завжди і у всьому. Вона не докладає зусиль, не збиває руки об каміння скелі під назвою «Пік подолання», не терпить мук творчості, не видобуває «хліб свій в поті чола». Але, як відомо, батьки не вічні. А також накопичені ними ресурси. Залишившись на самоті, така людина виявляє свою вельми обмежену життєздатність.

Зустрічаючи, тепер уже один на один, справжні перешкоди, вона швидко ламається. Або відступає з переляку: «Ось воно яке, справжнє життя!» Закінчується все це деградацією на низькому соціальному рівні. Залишки інтелігентських звичок поступово тьмяніють, і ми можемо спостерігати в старості огрубілу від випробувань людину, з незнищенною тягою до спілкування зі своїм колишнім середовищем, куди йому тепер шлях закритий назавжди.

2. Інтелект і здібності набагато вищі, ніж у оточення, «маленький геній» в родині пігмеїв. Усвідомлює свою обдарованість, страждає від неможливості реалізувати її або хоча б розвинути до необхідного йому рівня. На жаль, поруч не виявляється хоча б однієї людини, що може оцінити блискучі здібності дитини і допомогти їй в зміні обстановки.

Часто батьки недолюблюють «розумника», дражнять і б’ють, немов зганяючи на ньому свою убогість.

Так, серед моїх пацієнтів був юнак з видатними математичними здібностями, батьки якого ненавиділи його за це, заборонили вступати до вузу і змусили працювати двірником в місцевому ЖЕКу (80-ті роки минулого століття). У підсумку – депресія, ранній алкоголізм, схильність до суїциду.

Часто з роками такі люди стають злостиво-заздрісними, намагаються знецінити всіх тих, кому вдалося реалізувати себе. Вони багато розуміють в силу свого інтелекту, але через зламаність вже не в змозі піднятися.

3. Люди, які потерпіли невдачу внаслідок чужої злої волі. Нерідко розумні, здібні молоді люди страждають деякою мірою ідеалізму, надто наївні і захоплено сприймають дійсність. Цим користуються більш досвідчені їх колеги, керівники, навіть родичі. Молодій людині це підноситься як необхідний початковий внесок «у ​​спільну справу»: розвиток науки, престиж рідного вузу, допомогу колективу фірми. «Хто, якщо не ти?».

Минають роки, але талановитий співробітник все так же залишається в ролі «генератора ідей», за які інші отримують вагомий прибуток, або літературного раба, або безкоштовного помічника «свого вчителя». У наявності немає соціального, професійного, фінансового зростання.

Через якийсь час необхідність в уже немолодому «таланті» пропадає, і він буває розжалуваний в «рядові співробітники». Починати щось своє пізно, та й ресурсів майже не залишилося. Чи усвідомлює сам безжально використаний, а потім викинутий за непотрібністю, трагедію свого становища? Так звичайно.

Тут можна порадити тільки одне: розгледівши в собі хоча б іскру таланту, усвідомлюючи свій творчий хист, помітно перевершуючи такі у однолітків, починайте дбайливо ставитися до них, дозовано демонструйте їх світу, цінуйте те, що отримали як Дар Божий. І, звичайно, вчіться захищати їх – від паразитуючих «наставників», цікавого натовпу, заздрісних поглядів оточуючих.

За матеріалами