Психологія

3 способи не відступати перед страхом болю

Як помітили багато практикуючих лікарів і медсестер, в останнє десятиліття все частіше стала проявлятись непереносимість болю дітьми і молоддю (приблизно до 23-25 ​​років), почастішали запаморочення у відповідь на найпростіші процедури (забір крові з пальця, внутрішньом’язова ін’єкція). Хтось із біологів  закричав: «Кошмар! Людство мутує!» Фізіологи заговорили про зміну больового порогу. Але на ділі все набагато простіше.

Підписуйся на нашу сторінку у Фейсбуці!

Сучасне покоління набагато чутливіше до больових відчуттів, ніж предки, в силу своїх психологічних особливостей. Ті, хто тільки вступає в життя, швидко звикають до повного комфорту. З усіх ЗМІ вдень і вночі йде реклама болезаспокійливих, звучать заклики: «Біль не треба терпіти! Прийми… (і далі йде назва ліків)».

При найменшому натяку на неприємні відчуття молоді люди прагнуть усунути їх, часом використовуючи знеболюючі засоби без особливої ​​необхідності. Адже в сучасному суспільстві головне «продати товар», а про здоров’я підростаючого покоління ніхто не дбає (ну, якщо не брати до уваги фальшиві доповіді про успіхи охорони здоров’я).

Біль неприємний всім. Так, це охоронний механізм, даний нам від створення людини (який вказує на наявність будь-якого явного або прихованого хворобливого процесу). Але поріг болю у всіх – різний. Він вищий у жінок, спортсменів, осіб з флегматичним або сангвінічним темпераментом, професійних військових.

Доведений факт: зосередженість на болю в багато разів підсилює больові відчуття. Це добре помітно у дітей. Якщо мама, виявивши ранку у малюка, спокійно обробить її зеленкою, відволікаючи його в цей же час чимось цікавим, то болю він майже не відчує. Але уявіть собі стан дитини, чия нерозумний родич при вигляді невеликої  ранки почне кричати, що «дитина поранилась!». І так – кожен раз, при будь-якій подряпині… До підліткового віку світ отримає ще одного невротика.

В яких ситуаціях страх перед болем може бути корисним для людини?

1. Страх фізичного болю зберігає людині життя, виступаючи своєрідним запобіжником від небезпечних ситуацій. Саме він не дає нам перебігати дорогу  перед «Камазом», чіпати колючі рослини або опускати руки в киплячу воду.

2. Природний страх болю мобілізує нас в критичних обставинах для активного протистояння подіям, що загрожують життю. Наприклад, нетренована, слабка людина під час нападу на нього більш спритного і сильного хулігана, боячись відчути біль після побиття, нерідко може дати гідну відсіч і врятувати себе.

3. Пережитий індивідом страх в небезпечній ситуації міцно фіксує болісні відчуття і надалі оберігає від участі в аналогічних подіях. Наприклад: дитина, яка з необережності зазнала фізичного болю від опіку, отриманого біля багаття, надовго запам’ятає про цю подію і в подальшому буде обережною при поводженні з вогнем.

4. Посилення під дією страху роботи головного мозку і всіх органів почуттів дає людині можливість помічати, розпізнавати, а іноді і передчувати найменші ознаки ймовірності загрози життю.

5. Саме страх болю утримує багатьох депресивних людей від суїциду.

6. Через подолання наявного страху болю відбувається вдосконалення і розвиток особистості. Це видно навіть при історичному екскурсі за часів, коли хлопчики проходили ініціацію болем.

7. Даний страх у аморальних особистостей виступає як регулятор біологічної агресивності і стимул, який стримує від насильства. Боязнь «батога», тобто страх опинитися у виправній установі, де ймовірність зазнати фізичного болю дуже висока, – оберігає механізм від скоєння правопорушень та нанесення шкоди суспільству.

Зовсім невелика частина людей страждає від страху болю, що вимагає психотерапевтичного втручання – альгофобії або альгінофобії. Нав’язливе побоювання виникає при найменшій ймовірності отримання больових відчуттів. Це проявляється в такий спосіб:

• боязнь місць, де гіпотетично можна поранитися або бути побитим;
• уникнення уроків фізкультури і спортивних змагань;
• відмова від будь-яких дій, пов’язаних з падіннями, ударами і тому подібним.

Як перестати надмірно відчувати біль?

1. Постарайтеся себе переконати в тому, що біль – це добре. Саме він вказує нам на те, що пора піти до стоматолога; біль в м’язах після тренування – це невід’ємний супутник «м’язової радості»; несильний біль в підребер’ї після бігу підказує нам, що пробіжки потрібно зробити регулярною ранковою процедурою.

2. Не забувайте сміятися при невеликих ударах, падіннях з невеликої висоти. Під час сміху наш мозок виробляє ендорфіни, які володіють знеболюючим ефектом. В результаті ви будете страждати менше, та й навколишні будуть вас сприймати як рідкісного життєлюба.

3. Створюйте психологічне налаштування перед операціями чи болючими процедурами: «це треба саме мені», «це допоможе мені продовжити життя», «я готовий до будь-якого болю для того, щоб вижити». Досвід військової медицини тут якраз до речі: пораненим солдатам завжди потрібно було набагато менше морфіну для полегшення болю, ніж цивільним людям після хірургічних втручань. Солдат був безмірно радий, що не загинув, в той час як звичайний пацієнт після операції прислухався до своїх тілесних відчуттів і не був мотивований терпіти будь-який біль.

Пам’ятайте, що страх болю – це дар еволюції, що попереджає нас і захищає від багатоликих небезпек зовнішнього світу.

І якщо середньовічні вчені ототожнювали страх і біль з двома потужними сторожовими псами для захисту організму, то навчіться тримати своїх «псів» завжди напоготові, не дозволяючи їм управляти вашою волею і вчинками.

За матеріалами