Психологія

3 ознаки того, що ви живете чужим життям

Добре, коли людина з ранніх років знає, чого хоче, до чого прагне. А якщо життєвий сценарій їй нав’язується, наприклад, батьками? Якщо ви відчуваєте безнадійність, внутрішню порожнечу і потребу змін, можливо, ви проживаєте чуже життя.

Підписуйся на "Психологію стосунків" у Фейсбуці!

Прожити чуже життя можна не тільки в драматичному трилері або фантастичному бойовику, але і в  повсякденній реальності. В основі важких особистісних криз часто лежить втілення нав’язаного життєвого сценарію. Людина не усвідомлює сили цього сценарію, вона просто чомусь знає, що «так треба» і по-іншому бути не може. Вона щиро не розуміє, чому в її житті відбуваються події, яких вона не хотіла, чому вона страждає і чому власні досягнення не приносять радості. Вся справа в тому, що шлях, по якому вона йде не її власний, а чужий.

Три симптоми того, що шлях, по якому ви йдете, чужий

Потреби як стимул руху вперед

В основі будь-якої нашої дії лежить якась потреба. Саме потреби штовхають людину на ті чи інші вчинки, якби їх не стало, то і необхідність в активній діяльності пропала б. Реалізуючи свої справжні потреби, людина стає по-справжньому щасливою.

Але так відбувається не завжди, шлях до усвідомлення власних бажань може бути надійно заблокований. Тоді опинившись відрізаною від особистих орієнтирів, людина починає керуватися потребами, запозиченими у інших людей, найчастіше у батьків або інших старших родичів. На її життя накладається сімейний сценарій, в якому по поличках розкладені цілі і мрії, але не свої, а чужі – «В нашому роду всі служили, і тобі пора», «І дід твій, і батько лікарями були, а значить…». Іншими словами, у спадок передається не тільки майно, а й доля.

Досвід предків не єдине, що може підміняти собою справжні потреби. До сімейної історії додаються цінності, нав’язані суспільством та засобами масової інформації. Адже в кожному суспільстві прийнято щось хотіти – квартиру або дачу, стабільну кар’єру або трьох дітей. Таким чином, вже соціум визначає цілі, до яких повинна прагнути людина. Але цей орієнтир повністю позбавлений індивідуальності і дуже схожий на «середню температуру по лікарні». Останні штрихи до портрету «ідеального чужого життя» додають сюжети, почерпнуті з книг і кіно, образи героїв і героїнь, на яких так хочеться стати схожим. В результаті людина відчуває чужі потреби як власні, вона робить вибір і заходить в глухий кут. Все начебто «як треба», а всередині порожнеча.

Про те, що ви живете чужим життям можна здогадатися по трьом відчуттям

• Безнадія – ви докладаєте величезну кількість зусиль, але не можете вирватися з трясовини повсякденності і одноманітності. Періодично виникають думки про те, що іншим більш високі результати даються набагато меншою ціною. Кожен новий день схожий на попередній, ви знаєте, що буде завтра, через місяць, через рік. Сили йдуть як вода в пісок, а досягнення не зачіпають душу.

• Безперспективність і порожнеча – вас переслідує відчуття, що в цілому світі нікому немає до вас діла і неможливо знайти людину, здатну вас зрозуміти. Професійна діяльність нудна і монотонна, спілкування з оточуючими не приносить задоволення. Все це породжує болісне відчуття, що життя стрімко проноситься мимо, а ваш вагон стоїть на запасній колії.

• Необхідність змін – ви відчуваєте гостру необхідність щось змінити і в глибині душі розумієте, що є інше життя, наповнене яскравими фарбами і енергією. Його блага не даються потом і кров’ю. У ньому людина досягає своїх цілей легко і природно, і це приносить їй радість. Однак на тлі усвідомлення необхідності змін відсутнє розуміння того, в який бік треба йти і чи не стане за поворотом ще гірше.

Жити чужим життям можна по-різному

На перший погляд така картина може асоціюватися з психологічним портретом повного невдахи, але в даному випадку це не так. Навпаки, люди, які не живуть власним життям, часто досягають значних матеріальних і соціальних висот. Адже установки, за якими вони йдуть до своїх цілей, вклали в їхні голови люди, які точно знають «як треба». Зовні їхнє життя виглядає дуже благополучно, але це благополуччя не дає внутрішнього задоволення. Нарівні з досягненнями невблаганно зростає душевна порожнеча. Згодом вона перетворюється на величезну чорну діру, в яку відлітають всі радощі і печалі. Тільки дірка від цього не заповнюється, а вимагає ще. Людина починає крутитися як білка в колесі, підкорювати нові вершини, однак, всі її звершення відправляються туди ж, в прірву нереалізованих і неусвідомлених особистих бажань. Психіка дає сигнал, що знову отримала щось не те і почуття марності зростає.

Цей стан часто виправдовується твердженням про те, що людина так влаштована, що їй постійно чогось не вистачає. Це «щось» зазвичай пов’язується з грошима. Людина починає прагнути заробити якомога більше, прикрашає своє життя розвагами і поїздками, знайомиться з новими людьми, самовдосконалюється, але і це не приносить радості. Вона просто робить те, що їй не цікаво, заради того, щоб отримати те, чого вона насправді не хоче.

Сумно? Але це далеко не найжалюгідніший результат проживання не свого життя. Замість реалізації чужих бажань людина може почати скочуватися в залежність і заповнювати чорну діру їжею, алкоголем, наркотиками. Змінений стан свідомості ще далі відводить її від розуміння своїх справжніх потреб і від страждання за нездійсненною мрією. В іншому випадку вона може заповнювати порожнечу не досягненнями, а проблемами. Такі люди завжди при справі, у них постійно щось трапляється і часу на саморефлексію і переживання просто не залишається. Хронічна метушня заглушає біль, і життя стає більш-менш терпимим.

Ще одна категорія людей просувається далі і починає дійсно щось міняти. Однак непереборною перешкодою на їхньому шляху стає ілюзія про те, що щось нове обов’язково зробить їх життя кращим. Їх особисті історії рясніють свіжими враженнями, переїздами, змінами професій, весіллями і розлученнями. Але питання про те «Як змінити життя?» завжди залишається для них актуальним, і досягнення задоволення стає неможливим. Для реальних змін зовнішніх змін ніколи не було достатньо, потрібні трансформації у внутрішньому світі.

Наслідки життя за чужим сценарієм

Проживання не свого життя не проходить для людини безслідно. Воно призводить до важкої деформації її особистості і накладає негативний відбиток на поведінку, мислення і спосіб жити в цілому. Таких людей можна виділити за наступними характерними ознаками:

• Необґрунтована критика оточуючих – їх постійно дратує те, як живуть інші люди. Причому критерії для роздратування можуть бути суперечливими – «Брат з відряджень закордонних не вилазить, а сестра на памперсах схиблена». І те й інше погано. Захоплені професійним розвитком люди для них безсердечні кар’єристи,  ті, що живуть за вільним графіком – нероби, а ті, хто вирощує на своїй ділянці найкрасивіші троянди, взагалі незрозуміло чим займаються. За цією критикою, як правило, стоїть звичайна заздрість до того, що всі ці люди знають, чого вони дійсно хочуть і вміють управляти власним життям.

• Нудьга – ці люди нудьгують всюди, в офісі, на вечірці, в розважальній поїздці і в будь-якому іншому місці. Відсутність інтересу до подій часто вказує на такий підступний розлад як депресія, характерний для людей, що знаходяться в поганому контакті зі своїм емоційним світом. А також на те, що людина не знайшла в цьому житті свого місця і намагається зручніше влаштуватися на чужому. А значить, і все, що відбувається, всі навколишні  люди, місця і події чужі для неї і не здатні викликати щирого душевного відгуку.

• Вибір максимально складного і заплутаного шляху до мети – якщо вони щось задумають, то обов’язково почнуть реалізовувати це найбільш довгим, енергозатратним і малоефективним способом. Це буде цілий план військових дій, з безліччю обхідних шляхів і пасток, яких без зусиль можна було б уникнути. А якщо хтось скаже їм, що все можна було зробити набагато простіше, вони образяться.

• Схиляння перед формальними критеріями успіху – звичайно, матеріальні блага потрібні всім, але людині, яка іде до своєї мети їх зазвичай недостатньо. Вона отримує задоволення від того, що робить і насолоджується самим процесом. Цей стан недоступний людям, що живуть за чужим сценарієм, яким би не був значним їх успіх, він ніколи не приносить істинної радості, а загальноприйнятих зовнішніх критеріїв успішності завжди виявляється мало.

• Максимальні зусилля на тлі досить скромних результатів – реалізовувати чужу мрію завжди дуже складно. Цей процес не зачіпає внутрішніх потреб і не спонукає до ентузіазму. Людина, що живе за чужим сценарієм, завжди йде до мети все через подолання, закликаючи на допомогу титанічні вольові зусилля. А це робить її шлях до успіху максимально складним і виснажливим.

• Звичка вибирати безпечні стежки – зробити неможливе реально тільки заради того, чого щиро бажаєш. Тому людина, що втілює чужу мрію, прагне скоротити всі можливі ризики. Вона ніби заздалегідь знає про те, що результат все одно її не влаштує, так навіщо заради нього наражати на небезпеку існуючий стан речей.

Варто зауважити, що цей стан не статичний, якщо залишити його без уваги, то він обов’язково отримає розвиток. На зміну безвиході прийде байдужість. Тоді навіть ті речі, які цікавили раніше, перестануть викликати, який би то не був душевний відгук. Збережені захоплення візьмуть форму нав’язливості, коли людина робить щось не тому, що хоче, а тому, що це для чогось треба. Планка її досягнень знизиться до абсолютно посередніх результатів. Людина почне жити за інерцією і змириться з повсякденністю. Поступово думка про те, що рано чи пізно це закінчиться, почне приносити полегшення.

Як виправити ситуацію?

Проживання чужого життя – це не вирок, а психологічна проблема, з якою можна працювати. Першим кроком до зцілення є визнання того, що життя, яким ви живете, не ваше. Другим кроком буде повернення здатності бути чесними з собою, чути свої справжні потреби і бажання, вміти відрізняти своє від чужого. Це вже складніше, тому що багато з цих потреб давно були витіснені в сферу підсвідомості, і їх місце зайняли нав’язані двійники. Розпізнати таку підміну часом буває дуже і дуже складно. Тому цей етап краще пройти за підтримки кваліфікованого фахівця – психолога або психотерапевта.

За матеріалами