Ви не замислювалися, чому людині властиво здійснювати одні й ті ж помилки? Причому це не найрозсудливіше зайняття успішно практикує майже кожен: навіть високоосвічені люди іноді із задоволенням наступають на чергові величезні граблі. А секрет всього цього насправді простий: є певні життєві істини, які ніхто не хоче визнавати, віддаючи перевагу при цьому ходінню по колу особистих невдач.

1. Постійно усіх прощаючи, ви допомагаєте злу утвердитись у безкарності

Багато “лікарів душ” користуються своєю черговою фразою, що стала вже [прочитати піднесено та і з зітханням]: “Треба вміти прощати. Тільки так ви можете ступити в новий день з чистими думками і духом”. Але ніхто при цьому не уточнює, що вибачення буває 2 видів.

  • Душевне: це вибачення, яке грунтується на подоланні власних переживань заради гармонії з собою. Воно спрямоване тільки всередину себе, а не в сторону людини, що скривдила вас. Воно швидше навіть не про вибачення, а просто не про звинувачення. Це красиво, благородно, корисно і, так, необхідно.
  • Поведінкове: а це вже про те, як поводитись з людиною, що скривдила вас. На жаль, прощаючи її чи вперше, чи в енний раз, ви допомагаєте людині набути впевненості у безкарності її дій (зрозуміло, тут не йде мова про проступки на кшталт наступити на ногу і т. д.). Тому прощати або не прощати в цьому випадку – справа вже ваша, принципова.

2. Перебільшений пункт: вам не зателефонує Бог

Таким пафосним підзаголовком ми позначили думку про те, що ніхто або ніщо не прийде і не врятує вас від вашого ж власного життя.

Найкращим прикладом цього пункту послужить фільм “Теорема Зеро” голлівудського дивака Тері Гілліама. Головний герой картини буквально цілими днями сидить біля телефона і чекає дзвінка від Бога, який відкриє героєві його призначення і сенс життя. А в кінці раптом розуміє, що Бог йому все-таки не зателефонує.

Глядачам цього фільму потрібно 2 години екранного часу на те, щоб усвідомити цю думку. Більшості ж бракує і всього життя. Ймовірно, так ми виховані ще на дитячих казках, що чекаємо певного дива або хоч би знака, щоб стати тим, ким нам нібито визначено. Але все таки треба усвідомити і постійно пам’ятати про це:Бог вам все-таки не зателефонує.

3. Життєві провали – це необхідність

Парадоксально, але успішні люди є успішними саме завдяки тому, що вони багато разів оступалися, їм відмовляли, у них опускалися руки і траплялися депресії, але вони не здавалися. Це можна прочитати у будь-якій біографії і побачити в усіх байопіках.

Наприклад, у Стівена Кінга був спеціальний цвях над письмовим столом, куди він прикріплював відмови від видавництв. Кількість цих відмов нараховувала далеко не один десяток.

За статистикою, якщо говорити образно, 95 % людей з такими ж даними, як у Кінга, при отриманні ось таких же листочків з відмовами роблять сумне обличчя і говорять: “Ну, окей, значить, це не моє”. Решта 5 % – це Стівени Кінги у своїх областях, які продовжать діставати відмови і боротися. От як проходить відбір в успішне життя.

4. Гроші, як не крути, – це головне

Споконвіку старші покоління невпинно твердять про те, що гроші у цьому світі не головне. Гроші не подарують щастя, кохання або здоров’я.

Давайте зараз тверезо подивимося на ситуацію і цинічно визнаємо: все-таки з грошима у вас значно більше шансів бути щасливим, коханим і здоровим. Шансів побачити світ, самореалізуватися, вразити оточення, знайти другу половинку або допомогти  дітям Африки, які голодують. А якщо ви збираєте по кишенях копійки на бігмак, то все-таки здійснити усе це виявляється трішки складніше.

5. Навіть на найгучніший провал знайдеться виправдання

Наш мозок – геніальна штука. Такою банальною фразою ми почнемо небанальне міркування: річ у тому, що наш мозок постійно виправдовує нашу нездатність діяти (іншими словами, лінь і страх), і робить це, потрібно визнати, просто прекрасно.

Страх змінити роботу ми виправдовуємо схильністю до стабільності; боязнь звертатися за допомогою до професіоналів – гордістю; неможливість самореалізації – думкою про те, що у нас недостатньо таланту; а небажання рано вставати на першу пару в інститут – турботою про організм.

Загалом, ми постійно знаходимо до біса хороші причини щось не робити. Якщо звернути увагу на таку властивість нашого мозку і розпочати з нею боротись, є “ризик” стати успішною людиною.

6. “Завжди говори “так”” – це не найкраще правило

Після знаменитого фільму “Завжди говори “Так”” з Джимом Керрі стало особливо модним бути відкритим цьому світу, позитивно реагувати на усе нове, відчувати свободу, а заперечення асоціювати з негативом і деструкцією.

Насправді слово “ні” не пов’язане з негативом. Воно швидше пов’язане з волею і раціональним відбором людей, занять і подій для вашого життя. Дійсно, треба вміти говорити “так”, але в той же час не можна недооцінювати і силу слова “ні”.

7. Ви не перший в черзі за несправедливістю цього світу

Напевно, у кожного з нас є такі героїчні знайомі, які після або навіть під час життєвих негараздів продовжують жити і працювати наче нічого не сталось. Наприклад, тендітна дочка, яка усі свої ресурси віддає важко хворим батькам; вчорашній щасливий наречений, який став сьогоднішнім вдівцем; чи нещасна бабуся, яка змушена самостійно забезпечувати велику і невдячну сім’ю. У всіх, навіть у найщасливіших, на перший погляд, людей є свої проблеми, але не всі це показують.

Тому в моменти відчаю корисно згадувати про те, що ви не єдиний, на кого звалилась вся несправедливість цього світу.

8. Усі люди носять маски

Погодьтеся, що на роботі, наодинці з другою половинкою і в компанії найкращих друзів ви – це 3 абсолютно різні людини. У кожному суспільстві ми буквально одягаємо маски тих людей, які найбільше б відповідали обставинам і оточенню.

Тому не треба дивуватись, коли з’ясується, наприклад, що ваш колега далеко не той, за кого себе видає. Він не лицемір, просто він змінив маску, а ви випадково це побачили.

9. Варто переглянути список своїх друзів

Друзі – це цінний для людини ресурс, і все більшу цінність він набирає з часом. Якщо в школі кількість друзів могла перевищувати десяток людей, то вже після 30 ви, напевно, зможете перерахувати їх лише на пальцях однієї руки. Зрозуміло, в такій ситуації ніхто не стане розкидатися друзями, навіть якщо вони далеко не досконалі. Ну хто з нас ідеальний?

Насправді відверто неідеальними можна назвати 2 типи друзів :

  • Ті, хто тягне вас вниз. Наприклад, своїми вічними скаргами, постійним втягуванням у пригоди або зловживанням вашою допомогою “по старій дружбі”. І найчастіше нам буває шкода, але краще все-таки переривати подібні зв’язки.
  • Або ті, хто не подасть вам руки, коли ви будете, образно кажучи, чіплятися рукою за край обриву над прірвою. Вибравшись звідти самостійно, не забудьте цю дружбу також перервати.

10. Ніхто не думає так само, як і ви

Знаєте, підлітки не помиляються, коли думають, що їх ніхто не розуміє. Ніхто дійсно нікого до кінця не розуміє, адже кожна людина на цій планеті дивиться на світ саме зі свого ракурсу. Мало хто враховує цю просту думку, перш ніж почати психувати, скандалити і звинувачувати своїх близьких в тому, що вони не розуміють очевидних речей.

11. Кожна людина по-своєму вас використовує

Як не крути, усі ми одне одним в певному значенні користуємося.

Працедавець використовує ваші ресурси, коханець/коханка – ваші емоції і тіло, знайомі – ваші зв’язки, поступливий характер, вміння розвеселити, можливість позичити грошей… Та все що завгодно. Навіть найкраща подруга дружить з вами тому, що їй потрібні спілкування, підтримка, компанія, впевненість в тому, що їй допоможуть у скрутну хвилину. Це хоч і дружнє, але все-таки “користування”.

Ви абсолютно не потрібні людям просто так – самі по собі, тому що ви милий і гарненький. Таким ви потрібні тільки мамі.

За матеріалами

Приєднуйтесь до групи Вар’ят в Facebook і стежте за оновленнями. З нами цікаво!