Психологія

10 рис людей, схильних до саморуйнування

Схильність до саморуйнування і заподіяння собі шкоди виглядає абсолютно нелогічно і навіть шалено.

Однак цей імпульс в більшій чи меншій мірі несе в собі практично кожна людина. Інша справа, що у деяких це перетворюється на справжнє прокляття. Отже, які ж вони – люди, схильні до саморуйнування?

Ще Зигмунд Фрейд писав, що у кожної людини є імпульс до життя, до всього конструктивного і творчого – «потяг до життя». Але і в кожного є протилежний імпульс – підсвідома тяга до смерті і саморуйнування, яку він назвав – «потяг до смерті».

Це одна з причин, чому вся історія людства – це історія нескінченних воєн, які не вщухають досі. Це також є причиною підсвідомої тяги людини до саморуйнівної поведінки. Найсумніше полягає в тому, що у деяких людей це підсвідоме прагнення до саморуйнування стає надто вже сильним.

Як правило, це відбувається, коли людині дуже довго довелося стримувати свій гнів. Адже негативні емоції нікуди не діваються і вимагають виходу. Ось і доводиться направляти агресивні імпульси на себе, хоча призначені вони абсолютно для іншої людини. Особливо, коли мова йде про когось дуже близького і рідного.

Може бути й інша причина: коли людина просто боїться вголос висловлювати своє невдоволення, щоб не втратити роботу, друга та інше.

У всіх цих випадках вона направляє агресію проти себе. Тепер  її найлютіший ворог – власна персона. Людина оголошує собі справжнісіньку війну, мета якої – самознищення. Причому робить вона це абсолютно підсвідомо, навіть не підозрюючи, до яких наслідків це може призвести.

Ось 10 характерних рис таких людей:

1. Негативні ідеї

Саморуйнівні ідеї – це думки, спрямовані на те, щоб знецінити абсолютно все і всіх, переконати себе в тому, що нічого не зможеш, які не досягнеш, і навіть якщо намітився невеликий прогрес – добром це все рівно не закінчиться.

Любиш розвиватися та отримувати нові знання та досвід поки усі навколо деградують? Тоді підписуйся на нашу спільноту у ФЕЙСБУЦІ! Не будь як всі! Підписуйся!

 

facebook.com/dyvosvit20

Людина відразу ж складає собі «ефект едипу»: вона не вміє, у неї не вийде, тому – не потрібно навіть починати. Думки, як відомо, є дуже могутньою силою, тому не дивно, що у людини дійсно нічого не виходить – вона заздалегідь запрограмувала себе на неуспіх.

Ще одна форма негативних ідей – це постійні думки про те, чого не вистачає в житті, що не ідеально і чого ніколи не буде. Все разом це – ідеальне паливо для самознищення.

2. Пасивність і вимушена «некомпетентність»

В даному випадку пасивність проявляється в повній відмові від боротьби, навіть коли обставини, що склалися загрожують благополуччю. Тобто людина здається задовго до бою, навіть не замислюючись про те, що могла би виграти. Вона усвідомлює, що відбувається щось негативне, але нічого не робить, щоб зупинити це або хоча б запобігти небажаним наслідкам. Наприклад, з якоюсь завидною завзятістю терпить жорстоке поводження або агресію.

Вимушена «некомпетентність» – це схильність постійно підкреслювати відсутність навичок. Замість того щоб спробувати щось зробити, людина починає придумувати всілякі відмовки, щоб виправдати, чому «вона не зможе» і «у неї не вийде». При цьому – навіть не намагається це якось виправити або подолати.

3. Розлад харчової поведінки

Те, як ми харчуємося, може багато розповісти про те, що думаємо і відчуваємо. Наприклад, людина, схильна до саморуйнування, постійно мучить себе всілякими дієтами, вважаючи, що недостатньо струнка і тд. При цьому вона зовсім не звертає увагу на те, що не забезпечує організм необхідними поживними речовинами та елементами, чим шкодить здоров’ю.

Інша крайність – переїдання. Такі люди постійно щось жують, набирають вагу і ніяк не можуть зупинитися. Що примітно, вони не відчувають насичення і задоволення від їжі. Замість цього – тільки незрозумілий смуток, почуття провини і бажання з’їсти ще щось.

4. Провокування ворожого ставлення до себе з боку оточуючих

Люди, схильні до саморуйнування, часто спеціально провокують конфлікти та непорозуміння, щоб налаштувати оточуючих проти себе. Вони грубо поводяться, проявляють неуважність і невдячність, розпускають плітки і т. д. Для них завжди винні інші, а не вони.

Як правило, після всіх цих конфліктів вони впадають в глибокі напади жалю до себе. Це вони напали першими, а жертві довелося оборонятися, але в кінці кінців скривдженими зображують себе вони. Це вони ображають, але, якщо їм відповідають в тому ж дусі – щиро ображаються.

У що такі люди ніколи не повірять – це в те, що пожинають плоди того, що самі ж і посіяли. У цьому переконати їх практично неможливо.

5. Самоушкодження і зловживання психоактивними речовинами

Схильність до руйнування власного здоров’я і заподіяння шкоди іноді очевидна, а іноді – ретельно маскується. Наприклад, деякі люди навмисно травмуються: це може бути поріз або висмикнуте волосся.

Вони також часто невиправдано ризикують, потрапляючи в аварії.

В інших випадках вони заподіюють собі шкоду менш очевидним способом, наприклад, роблять болючі татуювання або проколюють губи, ніс і інші частини тіла.

Ще один спосіб – зловживання психоактивними речовинами, такими, що завдають шкоди організму. Це можуть бути наркотики або алкоголь. Причому в своїх хворих пристрастях такі люди настільки одержимі, що не зупиняються навіть під страхом смерті.

6. Соціальне «самогубство»

Нерідко люди, схильні до самознищення, навмисно повністю розривають емоційні зв’язки з іншими. Як правило, це відбувається поступово. Спочатку вони знехотя проводять час з друзями та колегами, а згодом відмовляються взагалі спілкуватися з ким би то не було.

Такі люди не просто ізолюються від інших, а ще й так себе ведуть, що починають дратувати оточуючих. Іноді вони надмірно вимогливі, іноді – явно зневажають інших. Не дивно, що оточуючі ставляться до цього негативно, що вони відразу ж трактують як підтвердження своїх припущень про те, що «всі люди – негідники».

7. Приховувати свої емоції і відмовлятися від пропонованої допомоги

Саморуйнівним людям дуже складно бути чесними з собою. Вони навіть не намагаються зрозуміти свої почуття і емоції, тому не придумують нічого кращого, ніж просто приховувати їх від усіх. Причому роблять вони це на підсвідомому рівні і відмовляються визнати, що у них є проблема. Відповідно і допомогти такій людині – дуже важко. Наприклад, дружню пораду звернутися до психолога вони вважатимуть за прояв агресії і злості. Навіть за найменший натяк на проблеми може викликати у них справжній спалах образи і роздратування. Ці люди не хочуть ні визнаватися собі в проблемі, ні намагатися розв’язати цю проблему за допомогою кваліфікованого фахівця.

8. Зневажливе ставлення до свого фізичного і ментального здоров’я

Люди, схильні до саморуйнування, часто забувають про власне тіло. Вони не займаються спортом, не бувають на свіжому повітрі, вважаючи це марною тратою часу. По правді кажучи, вони не люблять своє тіло, не люблять фізичну близькість і пов’язане з нею задоволення.

Що примітно, вони навіть не намагаються виглядати краще і як ніби спеціально зневажливо ставляться до свого тіла, що є проявом того, як мало себе цінують.

Якщо у них вже є якісь проблеми – навіть не намагаються їх якось вирішити. Наприклад, роками страждають від безсоння, ковтають на ніч заспокійливе і снодійне, але не хочуть докопатися до її причин, щоб перемогти. Або, наприклад, відчувають емоційний дискомфорт, але вважають за краще терпіти, аби тільки не йти до психолога.

9. Зайва самопожертва

Життя нерідко вимагає від нас якихось жертв. Це нормально. Однак вони виправдані лише тоді, коли є необхідною умовою для допомоги або порятунку. Якщо ж жертви стають стилем життя, то це ніщо інше як самознищувальна поведінка.

Деякі люди щиро вважають, що постійна самопожертва – це ознака благородства, доброго серця або альтруїзму. Насправді це є справжнісіньким актом саботажу. За подібною поведінкою часто ховається страх сказати собі правду і жити повноцінно. Отже, людина відмовляється від своїх бажань, прагнень і навіть найзаповітніших мрій. Люди, схильні до самознищення, спеціально так роблять, що знизити свої шанси на зцілення.

10. Втеча від любові

В глибині душі люди, схильні до саморуйнування, не відчувають себе гідними любові. Виною цьому – занижена самооцінка. Ось чому вони в якомусь сенсі не терплять відносин, в яких все складається добре. Як не дивно, як тільки вони відчувають себе коханими й потрібними, відразу ж починають все псувати. Вони вважають за краще бути жертвами, а не переможцями. Так комфортніше займатися самознищенням. Тому вони просто втікають від любові, біжать від удачі, і, як правило, досягають успіху в цьому.

Нерідко вони ведуть себе дуже вимогливо і капризно, щоб переконати потенційного партнера, що відносини з ними – від початку приречені. Саботаж кохання і стосунків – це їх спосіб продовжувати саморуйнування, не відволікаючись ні на що інше.

Отже, люди, схильні до саморуйнування – це перш за все жертви самих себе. У них є недопрацьовані старі травми, проблеми з самооцінкою, і без сторонньої допомоги впоратися з цим – дуже нелегко. Вони щось пережили, їх щось вразило, їх ідентичність сформувалася під впливом якихось несприятливих обставин. Це, як ніби дивитися на себе в дзеркало і завжди бачити лише спотворене зображення.

Так, у таких людей існують серйозні проблеми з самооцінкою. Але крім цього у них є також труднощі з самосприйняттям. Адже для того, щоб подивитися на себе більш конструктивно, необхідно кинути виклик травмуючому паттерну з минулого. А це боляче і нелегко. За всім цим ховається несвідомий страх, наприклад, бути щасливішим, ніж мати або батько. Або зізнатися собі в якийсь слабкості та вразливості. Як би там не було, схильність до самознищення вимагає професійного лікування.

За матеріалами